— Так раптово померла, ми й не сподівалися. Ніхто подумати не міг, бо хворою не лежала, — каже 55-річна Віра Барицька із села Дорогичівка Заліщицького району Тернопільщини. — Знаю, що до лікарні їздила, бо поперек болів. Тижня там не пробула і вернулася додому. А в п'ятницю під вечір їй погано стало. Вийшла надвір, упала і померла на очах у сусідки.

Парасковія Королюк, відома як баба Параска, померла на 72-му році життя. 28 листопада її поховали на кладовищі у Дорогичівці. Параску Королюк називали символом помаранчевої революції, її нагородили почесним знаком "Гвардія революції" та орденом княгині Ольги третього ступеня.

— Як померла, бабцю в лікарню не забирали. У селі не прийнято старих людей різати. У суботу отець панахиду провів, а в неділю на першу дня — похорон. Труна була звичайна, оббита коричневою тканиною. Здається мені, що з депутатів ніхто грошима не поміг. Родичі все за свій рахунок робили. Труна була відкрита, на цвинтарі вже забивали. Бабця лежала в зеленій хустині, одягнена в костюм і накрита тюлем.

Віра Барицька каже, що місцеві чоловіки труну несли на плечах. Спочатку йшли з хати до церкви, потім — на кладовище. Загалом не менше ніж 3 км.

— Було більше 300 чоловік. Усі односельчани зійшлися, з хати по двоє-троє. Із сусідніх сіл — Садків, Кошилівців, Поділля поприїздили. Бабу всі знали, нікому нічого поганого вона не зробила. З області на панахиду приїхав депутат від "Нашої України". Він у бюджетній комісії працює, а з ним іще два депутати були.

Із київських політиків вінки привезли представники Блоку Юлії Тимошенко, "Нашої України" і колишнього нардепа-"регіонала" Нестора Шуфрича.— Поминальних обідів у нас не роблять. Отець заборонив, бо родичам нема часу біля покійного побути. Для тих, хто несе труну і закопує, готують обід. Але то небагато, десь до 50 людей. Решті на виході з цвинтаря роздають ку льочки з шоколадом, вафлями і печенням. Поминальний обід накривають на дев'ять і 40 днів.

Сільський голова Василь Перців, 50 років, додає, що Параска Королюк мешкала з наймолодшою дочкою Марією, зятем і двома внуками. Народилася в селі Кошилівці, потім жила у Садках. Там похований її чоловік. На старість переїхала до дочки в Дорогичівку. В цьому ж селі ще одна донька живе, а третя — в Товстому.

— Тримали господарство: дві чи три свині, корову, теля, кури, гуси, індики. Мали 65 соток городу і пай у Садках. По господарству більше діти поралися, бо баба Параска в останні роки хворіла. Часто в лікарні лежала. Зять казав, там щось серйозне. На похороні були такі люди, що їх перший раз бачив, може, з якихось партій поприїздили. Гарно були вбрані, інтелігентні. Але з Києва нікого не було. На посліднє дарування наші люди біля труни гроші кидали. То така традиція — хто вінок купує, а хто гроші дає. Потім родичі їх забирають. Дають хто скільки може — по 20 гривень кидають, по 50. Аби поховатися, треба купу грошей витратити. Труна дорога, пакунки всім треба роздати.

×