У суботу за кілька кілометрів від села Криві Коліна Тальнівського району Черкащини зупиняються десятки автомобілів. На узбіччі — стіл, на ньому — коровай. За спиною голови Черкаської облдержадміністрації 50-річного Олександра Черевка стоять дівчата в національних костюмах. Чекають президента Віктора Ющенка, 55 років.
Від повороту на сусіднє село Корсунка наближаються кілька авто. Всі метушаться. Черевко йде назустріч. Із машини виходить президент зі своїм 5-річним сином Тарасом. Малий підперезаний широким козацьким поясом.
— Живі-здорові? — запитує впівголоса Ющенко губернатора.
— Живі-здорові, — відповідає той. — Здоров, козаче, — протягує руку Тарасові.
Президент перерізає блакитну стрічку й відкриває 14-кілометровий відтинок дороги Тальне—Криві Коліна. Нею їздитимуть жителі п"яти сіл. Дорогу збудували за бюджетні кошти. Нею кортеж вирушає до села.
У президентське авто сідають губернатор і 58-річний місцевий бізнесмен Володимир Мовчан. Він розпочав бізнес у Росії, 2004-го переїхав у рідне село. Його коштом збудували церкву, три містки через річку Гірський Тікич, відремонтували школу. В листопаді Мовчан завершив будувати дитсадок і клуб на 308 місць. Біля школи встановив пам"ятник Тарасові Шевченку з червоного граніту. Із постаментом його висота — 6 м.
Вулиці Кривих Колін заставлені дорогими автомобілями. Місцевих не видно. Усі зібралися на майдані біля школи. Після короткого молебню в церкві до людей виходить президент.
— У вас чудова, з типово українським гумором назва села, — каже. — Це я зрозумів, коли побачив табличку з написом "Кривоколінська медична амбулаторія". — Всі сміються.
Припікає сонце.
— Мовчан у Бога погоди вимолив, — перешіптуються жінки в натовпі.
Коли Ющенко починає говорити, над ним кружляє метелик. Президент його не помічає. Каже, йому не набридає відкривати пам"ятники Шевченкові.
— Не судіть мене жорстоко за ці п"ять років, — говорить із тремтінням у голосі. — Це був час української політики. Щоб піти уперед, нам треба сформуватися, як нація. Без Чигирина й Батурина ми залишимося не нацією, а перекотиполем. Інколи запитую себе: "Нащо мені ця каторжна робота — з українців ліпити націю?"
Президент згадує відвідини Донецька 18 листопада.
— 2004 року в Донецьку висіли біґ-борди двох видів: сяючого Віктора Януковича і Ющенка в есесівській формі. А тепер там є портрети ледь не всіх кандидатів. Кажу донецькій владі: за ці п"ять років навіть ви змінилися!
Віктор Ющенко переконаний, що нинішній уряд боїться реформ.
— Ні Тимошенко, ні Янукович не є українськими патріотами. Кожен із них думає, де він буде за два місяці, а не де буде Україна.
Президент говорить півтори години. Вручає грамоти будівельникам, відкриває клуб і садить дерево. Тарас засинає на руках у губернатора Черевка. Обіймає його за шию. Ющенко обдивляється школу й дитсадок, потім прощається, сідає за кермо "мерседеса".
Селяни з півгодини обговорюють подію.
— Усе, що він казав про свободу, — правда, — говорить 47-річний Микола Слободяник із Корсунки. — Вже привикли жити у свободі.
— Ющенко — добряк, — погоджується Марія Марченко, 71 рік, із села Кобринове.
2 
1
Коментарі
2