— "Это тот Голодомор, что Ющенко придумал?" — запитує жінка років 50, коли я вручаю їй запрошення на заходи з вшанування пам'яті жертв Голодомору. Я ледь стрималась. Відламала їй окраєць хліба й дала листівку, — розповідає черкаска 25-річна Леся Хлипавка, одна з організаторів заходів зі вшанування пам'яті жертв Голодомору в Черкасах.
— Ми поставили колбу й пакет із зерном. Просили людей символічно сипати жменю пшениці. З неї випекли хліб. Роздавали перехожим. Щоб пам'ятали і теж ділилися з іншими. Деякі літні люди плакали. Правда, мало знають про сьогоднішній день. А одна бабуся сказала, що голодували тільки ледачі. Ага! Ледачі, які в колгосп відмовлялися вступати.
О 15.10 у Соборному парку, біля меморіалу жертвам Голодоморів та політичних репресій, зібралися близько 400 людей. Половина з них — молодь. На гранітній табличці меморіалу три рядки з вірша Олександра Олеся, з циклу "Голод":
"Землю укрили ми трупом холодним,
Згляньтесь, о згляньтесь на муки…
Хліба нам, хліба нам, хліба голодним!"
В оригіналі вірш закінчується рядками: "Хліба нам, хліба, звірюки!"
Між букетами та колосками біля меморіалу кілька буханців. Двоє хлопців ставлять кошик із квітами, розламують хлібину і кладуть по обидва боки монумента.
— Ох як їм тоді цього хліба не вистачало, — промовляє жінка років 60, кладе жовтий букет.
О 15.25 колона рушає в бік Театральної площі, розтягується метрів на 200. Підіймають прапори УДАРу та "Свободи". Дехто обурюється — домовлялися обійтися без партійної символіки.
Скорботну ходу супроводжують міліціонери. Представник СБУ знімає на відео.
У колоні йдемо поруч з 85-річним Павлом Личаком. Квіти до пам'ятника загиблим від Голоду він носить щороку.
— Віддати шану убієнним голодом — мій обов'язок як свідка тих подій. Це було фізичне витравлення народу, геноцид, — каже Павло Панасович.
На Театральній площі політичні прапори згортають. Людям роздають свічки та лампадки. О 16.00 після хвилини мовчання їх розставляють у формі хреста. 12 священиків з різних церков читають спільну молитву.
— Історія не знає більш диявольської зброї масового знищення, ніж голод. Мільйони людей покинули цей світ, не знаючи за що, — каже голова громадської організації "Воля ХХІ" 55-річний Назар Обідзінський. — Зараз говорять, що це не був геноцид. Мовляв, голодували не тільки в Україні. Так, не тільки в Україні, а всюди в Союзі, де жили українці: Казахстан, Курська область, Воронезька. Духовний голодомор триває і зараз — бо в нас за 21 рік незалежності так і не було справді української влади.
Заходи завершуються затемна. Кожному дають відламати символічний окраєць. Паляницю, діаметром 50 см, роздають за 2 хв. Потім ламають менші буханці.
Деякі свічки на Театральній площі горять до 23.30.
У суботу в польській столиці Варшаві представники української громади та дипломати запалили свічки біля пам'ятника жертвам Голодомору на Вольському кладовищі. Владислав Каневський, радник-посланник Посольства України в Польщі, поклав до підніжжя пам'ятника композицію з пшеничних колосків і калини.
— Це як ніби з карти Європи зникли цілі європейські держави, такі як Австрія або Бельгія, — каже дипломат.
Американці приєднуються до народу України, згадуючи загиблих від Голодомору 1932-1933 років. "Ми вшановуємо мільйони людей, які втратили життя під час штучної катастрофи, в якій українців позбавили сільськогосподарських культур, із навмисною спробою зламати волю народу". Про це йдеться в прес-релізі на сайті Білого дому.












Коментарі