— Если бы я продавал пиво, уже на машину заработал бы. Цены в кафе тут бешеные: бутылка пива — 30 гривен, — говорить продавець сувенірів 29-річний Олексій, що торгує біля пішохідного мосту між центром Києва та Трухановим островом. Тут між двох рукавів Дніпра розташований кемпінг для шведських уболівальників. — А сувениры — не берут. Два мяча только продал.
У кафе на березі сидять за столиками 15 шведів. Загоряють, п'ють пиво, енергетичні напої. Час від часу скандують футбольні "кричалки".— Хай би шведи ще на три місяці зосталися, — каже продавщиця 38-річна Інна. — З нашими їх не порівняти — п'ють, але ні бійок, ні лайки. Навіть "дякую" говорити навчилися. Сигарет і кави майже не беруть. Горілку теж не дуже. І красиві всі! — сміється.
З мосту до кемпінгу йде чоловік у футболці шведської збірної. Несе упаковку 1,5-літрових пляшок пива "Львівське 1715". Його напарник тягне упаковку мінералки. Горланять "кричалку", сміються.— Унюхали на Подолі "Сільпо" (продуктовий супермаркет. — "ГПУ"). Тепер ящиками пиво волочать, — пояснює прибиральниця табору, жінка років 55. — Кажуть, що у рай попали: природа, пиво дешеве. Отак показують, — відстовбурчує великі пальці рук.На території чергують міліція, еменесівці, кінна міліція. Показую охоронцеві журналістське посвідчення, і він пропускає.Уздовж пляжу стоять намети. Більшість прикрашені шведськими прапорами. Уздовж води що 10 м — смітники. Шведи сидять на пластикових стільцях та шезлонгах біля наметів, п'ють пиво. Дехто підіймає руку з пляшкою на знак привітання, позує. На пляжі восьмеро грають маленьким сувенірним м'ячем у футбол. Усі в шортах та без футболок.На вході бульдозер розгортає дрібний щебінь — доробляють дорогу. На лаві сидять двоє будівельників.— Хоть асфальт положили, — говорить один. — Спасибо шведским парням за дорогу на Труханов! — сміються.
У п'ятницю до кемпінгу заїхали перші 400 шведів. До України діставалися переважно машинами-трейлерами — будинками на колесах.— Тут є місця для чотирьох-п'яти тисяч людей, — виходить із мікроавтобуса Інго Сьоделонд із міста Гетеборг. Він із фірми, яка організовувала поїздку. — Тут поки що нема світла та води. Але ми були готові, що можуть бути недоліки. Головне — це душові й туалети.Сивобородому Інго на вигляд років 50. Говорить англійською.— У вас потрібно про кожну частину роботи домовлятися з різними організаціями. Влада дуже бюрократична, — продовжує. — Усе дороге. Ніч у готелі — 500 євро.
Від чого ви застерігали своїх людей?— Не пити води з Дніпра.
Що передусім зробили в Україні?— Скуштував борщу та шашликів. Смачно.
Вузькими доріжками острова їздять трактори, маленькі вантажівки й екскаватори. Жінки саджають на клумбах квіти, чоловіки риють траншеї. Після дощів усюди глина впереміш із бур'янами. Підходимо до чоловіка, який загоряє у шезлонгу. Поряд вішалка для речей. До стовпів прикручений шведський прапор. 55-річний Ганс Торнквіст підводиться й одягає майку:— Із друзями приїхав сьогодні о четвертій ранку. За дві доби подолали 2 тисячі кілометрів. Трейлер обладнаний душовою, є туалет, плита для приготування їжі. Пиво, воду, сосиски привезли із собою. Готуємо хот-доги.Розказує про умови в таборі.— Вони не прекрасні, але нормальні. Мені сподобалося, що Україна, як і Швеція, простора. Багато полів, немає щільної забудови. Здивувало, що за 20 хвилин перетнули кордон між Польщею та Україною. Всі попереджали, що доведеться стояти 4 години. Дороги у містах погані. Окрім того, ми не розуміємо ваших знаків, і англійською мовою їх майже немає. Небагато знав про Україну раніше. Чув... як її звати? Вона зараз у в'язниці. Відома жінка. Ще перед чемпіонатом тут убили 50 тисяч бродячих собак. Принаймні так передавало телебачення. Заходимо до стаціонарного туалету. Всередині чисто, є умивальник. Немає води й туалетного паперу. В унітазах нічим змити.Віддаля шумить будівельна техніка. Монтують сцену.— Тут усе готове відсотків на 15, — підтримує за руку Євген Олександров, представник компанії "Фуд-фекторі". — Ми почали тільки сьогодні зранку, хоча довго готувалися. Нам не дали електрики, а без неї нічого не встигнемо. По-хорошому, тут потрібно ще тиждень працювати, аби все зробити. А нам за ніч треба впоратися.Островом вештаються молоді шведи. Усміхаються перехожим, фотографують Дніпро.— Я був на Євро в Австрії, й там постійно дощило, — згадує 9-річний Ола Рапейс. — Тому тут мені подобається більше.
"Відкати сягали 40 відсотків"
— За провал підготовки наметового містечка для шведських уболівальників є цілком конкретні відповідальні люди, — розповідає депутат Київради від партії "Удар" 31-річний Олексій Давиденко. — Це керівництво комунального підприємства "Плесо". Воно опікується всім комунальним пляжним господарством. Цей кемпінг є його частиною.
Чому не зуміли підготуватися вчасно?— Причин кілька. Перша — брак фінансування. Кабмін постійно затримував єврогроші й не передавав їх місту. Друга — звичні недбалість і крадіжки столичних чиновників. Із тих грошей, що їх виділяють на об'єкти, постійно крали. У Києві відкати сягали 40 відсотків обсягу наданих коштів.
Шведи, що оселилися в кемпінгу, платили за це по кілька тисяч гривень. Куди пішли ці гроші?— Схема оплати шведами була проста. Є замовник — шведський туроператор. Він дав 200 тисяч євро, тобто 2 мільйони гривень, Києву за оренду Центрального пляжу на Трухановому острові на час чемпіонату. Фани зі Швеції платили своєму туроператору. Але це була лише частина грошей, які пішли на будівництво кемпінгу. З міського бюджету витратили 4 мільйони гривень.
На що витратили ці кошти?— На жаль, це незрозуміло. У цьому і полягає головна проблема. Там більше ніж 100-200 тисяч гривень, не було куди витрачати.
Як чиновники мають за це відповідати?— Під час Євро-2012 не варто виносити сміття з хати. Але по закінченні чемпіонату керівництво міста й країни має вжити заходів і як мінімум звільнити всіх посадовців, які провалили свої напрями підготовки до Євро.
2 
1
Коментарі
7