1 вересня навчання розпочали понад чотири мільйони школярів, зокрема близько 450 тис. першокласників. Це на 17 тис. більше, ніж торік.
У школі №3 в райцентрі Бершадь на Вінниччині святкову лінійку перенесли на 18.00. Так вирішила дирекція, бо в неділю у місті базар, багато хто з батьків там працює.
— Дорослі часто ображалися, що не можуть на дзвоник потрапити. А так діти встигли виспатися, батьки сходили на роботу, — каже директор школи 65-річний Віктор Оніщенко. — Таке в нас уперше.
Школа розташована неподалік центру. Обабіч дороги паркуються кількасот авто. Деякі учні під'їжджають таксі. Першокласників учителі збирають у класах.
— Ми з мамою сьогодні зранку ще віршика довчали, — каже 6-річна Даша Яценко. Сидить за першою партою. — Тоді мама пекла торт.
— А я зранку погрався машинками, бо вже в школу як піду, то не зможу. Мама каже — вчитися треба, — розповідає її однокласник Андрій Патлатий.
Близько 18.00 біля школи збирається кількатисячний натовп. Учителі виводять першокласників, шикують на сходах.
— Дивися, де самий великий букет — то мій малий, Юрка. У нього три червоні рози, вищі за нього, — говорить до товариша Андрій Білюга, 33 роки. Зводиться навшпиньки. — Юрка ше не понімає, шо таке школа. Каже, у формі чуствує себе начальніком. Після лінійки махнемо до мене додому, я там шашличок замочив. Гульнемо, синуля — першокласник.
Посеред лінійки кілька чоловіків виходять за ворота школи, закурюють.
— Шо концерт? Поставили б тут кілька столиків, мангальчик, ото діло, — каже Олег Андрущак, 36 років. Приніс букет племінниці, бо забула вдома. — Трохи побуду, та підемо десь із хлопцями пива випити.
Неподалік жінка сперлася на дверцята "лади", дивиться, як виступають школярі. За кермом авто спить чоловік. На задньому сидінні — торт і дві пляшки коньяку.
— Онучку хочу побачити, вона в мене танцює, — розказує 47-річна Тетяна Трач із села П'ятківка Бершадського району. — Живемо в селі, але онука, Таня Коновал, учиться в цій школі з першого класу, возимо щодня на заняття. Я не дуже гарно вдіта, стидаюся йти. Онука пішла з моєю дочкою і дідом. А ми з її татом чекаємо в машині.
Лінійка завершується за 50 хв. Із кафе "Затишок" вибігають п'ятеро старшокласників.
— Там сидять економічка і зарубіжка, — затуляє руками обличчя дівчина із двома кісками. На вигляд років 15. — Я ж така прімєрна, а тут покурити захотілося. Якби побачили, то вони мене порвали б завтра.
В інших двох школах Бершаді лінійки провели о 9.00.
У приватній школі "Ерудит" у Львові лінійка починається о 20.00. Заклад вважають одним із найпрестижніших у місті. Сюди ходять діти мера Андрія Садового. Класи невеликі — 10-15 дітей. Навчання коштує 2 тис. грн на місяць.
До двоповерхової будівлі пускають тільки учнів. Батьки стоять у дворі під парасолями, падає дощ. На сходах школярів зустрічають учителі та директор 42-річний Володимир Огура. Позаторік він п'ять місяців очолював міське управління освіти. Його звільнили через фальшивий диплом про вищу освіту.
— 1 вересня традиційно проводимо ввечері, — розповідає Огура. — Так більше батьків збираються. Завтра у нас вихідний — канікули після канікул називаємо. Коли перше число випадає посеред тижня, заклад до наступного понеділка не працює. Цього разу виділили один день.
Приходить дружина мера Катерина Кіт-Садова з чотирма дітьми. 11-річний Іван, 9-річний Тадей та 7-річний Михайло біжать до школи. Антонія, якому майже 2 роки, мати тримає на руках під широкою парасолькою. Володимир Огура вітається.
— Вас вітає школа "Ерудит" у повному складі, — оголошує ведуча. — Ми не проводимо класичних лінійок із пафосними віршиками, патетичними виступами та іншими атрибутами. Але завжди виводимо учнів на лінійку. А сьогодні її не буде. Бо в неділю школа не працює. Тож школярі виходять самі.
Учні спускаються сходами під композицію британського гурту "Депеш Мод"— "Особистий Ісус". Коли виходять 10 першокласників, вмикають апарат, що запускає мильні бульбашки. Діти пищать, ловлять їх. За ними з'являються понад 20 учителів, переважно жінки. Усім на вигляд 20-25 років, на підборах, у коротких сукнях.
— Коли віддавала сюди сина, злякало трохи, що вчительки молоді-зелені. Але не все так погано. Вони сповнені сил і не зіпсуті "совком", — розповідає одна з матерів. Називається Ольгою. — Тут не ламають і не задавлюють особистість. Так, оплата немаленька, але дитина школою задоволена. І нас ніхто не грузить, немає навіть батьківських зборів.
Урочиста частина завершується результатами конкурсу "Вчитель року". Кожен переможець показує мініатюрну сценку. Кілька педагогів у кожухах танцюють по колу, труть дерев'яні палички одна об одну — розпалюють вогонь. У іншій сценці — викладач у плавках, з рушником на голові ходить по битому склу.
— То якийсь абсурд, — спльовує літній чоловік. Вийшов із сусіднього будинку подивитися. — Де у нас коли таке було? Тим більше серед ночі.
Дощ дужчає. Діти накидають капюшони, розкривають парасолі.
— З "Ерудитом" ми 11 років, — говорить Андріан Новосад. — У мене тут навчаються троє дочок: п'ятий, шостий і 10-й класи. Дівчат щодня автобус довозить додому.
Першокласники під дощем по черзі розказують жартівливі вірші про феміністок, рейтинги в школі, стан доріг і мера, бажають щастя-радості міністру освіти Дмитрові Табачнику.
О 21.00 свято закінчується грою Володимира Огури на саксофоні та кількахвилинним салютом.
3 
1
Коментарі
1