Жителі 2,5-тисячного Гранева Гайсинського району за 120 км від Вінниці минулої суботи відсвяткували 1000-літній ювілей свого села. На святкування не пошкодували майже 40 тис. грн. Гранівчани переконують, що їхнє село — одне із найстаріших не тільки в регіоні, а і в Україні.
— 100 років тому, коли у Вінниці проживало 12 тисяч, нас, гранівчан, було 10 тисяч людей, — запевняє сільська бібліотекарка Ольга Розвора, 44 роки.
19 серпня людей у народних строях видно повсюди на вулицях Гранева. З нагоди свята головну вулицю села — Тягун — прикрасили повітряними кульками. Люди до клубу сходяться з мальовничих вуличок — Причепилівки, Мазурівки, Дідівки, Цапівки. Село заможне — у більшості хат високі, кам"яні загорожі.
Ольга Розвора розповідає, що у Граневі працюють аж три колгоспи, один з них Петра Порошенка.
— У 1997-му помер наш краєзнавець Феофіл Лазюк. До Жовтневої революції у Граневі при костьолі була велика бібліотека. Там Лазюк у стародавніх літописах і знайшов першу згадку про Гранів, — каже Ольга Розвора. — Коли розкуркулювали в нас людей, всі книги спалили.
— Граневом село стали називати після 1411 року, а до того називалося Вербич, — додає директор сільської школи Олександр Чайнюк, 40 років. — У польських архівах є записи про нього. В 1411-му село дісталося графу Михайлу Грановському, який став закликати людей на землі. 30 років не брав податків із поселян. Тоді Гранів розрісся. 21 листопада 1744 року він отримав Магдебурзьке право і став центром округи з 25 селами.
19 серпня біля Будинку культури Гранева встановили памятник на честь тисячоліття села. На 5-метровій арці з граніту обабіч вибили герби села. З правого боку півмісяць, перехилений, наче колиска, а над ним — шестикутна зірка. Гранівчани трактують його як перемогу християнства над магометанством. З лівого — хрест, шапка Мономаха та дзвін.
Коли розкуркулювали в нас людей, всі книги спалили
Наймолодшому гранівчанину, 3-місячному Владиславу Поліщуку, подарували на честь свята іграшкового собаку. Найстаршого жителя 96-річного Юхрема Корніленка привітати не змогли — він лікує серце у райлікарні.
Святкувати 1000-ліття зібралися однак не всі гранівчани.
Дядько Петро, який не називає свого прізвища, сходить із маршрутки на околиці села і йде додому.
— Який там день села! Це празнують день народження Колісника, який у Росію людей на роботи вивозить, — бурчить чоловік. — Він усе спонсірує, а я не хочу празнувати його ювілей.
Гранівчанин Володимир Колісник 10 років тому у свій день народження влаштував гучну вечірку, на якій частував мало не всіх односельців. Вдячні земляки у той день стали святкувати день села. Колісник допоміг багатьом гранівчанам знайти роботу у Санкт-Петербурзі, Києві, Гайсині. Зараз живе у Санкт-Петербурзі, на день села приїхати не міг.
— І яка разніца, з чиїм днем народження день села співпав? — відказує невдоволеному дідові односельчанка. — Головне, що у людей празнік.
А 56-річний сільський тракторист Михайло Решетник не дожив до кінця свята. Його медики тишком винесли з-за столу в обхід юрби.
— Сидів біля нас за 10 метрів, випив горілки, і ніби заснув за столом, — каже сусідам Григорій Січкар, 59 років, і залпом випиває з пластикової чарки за упокій душі односельчанина.
Директор Вінницького обласного архіву Сергій Гальчак скептично ставиться до гранівського ювілею. Мовляв, немає документів, які б це підтвердили, значить і дати немає.
— Я думаю, жодне село не зможе, напевне, довести своє тисячоліття, — вважає він.
Гальчак стверджує, що історію Гранева слід вести з 1411 року. За архівними документами, Вінниця була заснована 1363 року. А найстарішим селом вінницькі історики вважають Прилуки Липовецького району. Його літописи згадують вперше 1145-го.
3 
1
Коментарі
8