— Какого …? Раньше по 50 ездили же! Совсем уже народ грабят, — високий чоловік, на вигляд років 45, у чорному пальті, з двома великими коричневими чемоданами прямує дорогою.
Виходимо з потяга Львів — Новоолексіївка. Це остання станція перед анексованим Кримом, куди курсують поїзди Укрзалізниці. Одразу підбігають вісім таксистів. Пропонують довезти до Чонгара за 100 грн. Чоловік у пальті сідає в одне з таксі.
Від Новоолексіївки до місця блокування півострова можна дістатися двома способами. Краще — на таксі. Двічі на день курсує електричка. Треба вийти на станції "1334-й кілометр" і пройти 2 км через село Чонгар. За 100 грн беремо сірий "Ланос". За кермом — 40-річний чоловік у синій шапці.
— Год назад, как запретили поезда, Новоалексеевка стала экономическим центром. До границы не ходят автобусы. Зарабатывают таксисты со всех ближайших городов, — неохоче розповідає водій. — Раньше люди ездили сюда по продукты, но сейчас крымская таможня не пропускает украинские товары в Крым.
25 км до місця блокування півострова проїжджаємо за 35 хв. На півдорозі, посеред степу облаштований блокпост прикордонників. Це дві бетонні плити, праворуч і ліворуч стоять БТРи. Автомобілі тут не перевіряють.
Наближаємось до повороту на Чонгар, позначеного 5-метровим синьо-жовтим знаком. Блокувальники — на трасі ліворуч села. На блокпостах здалеку видно три прапори — кримськотатарський, "Азова" і "Правого сектора". На найвищій 20-метровій щоглі — прапор України. Показую посвідчення журналіста. Четверо чоловіків із закритими обличчями у камуфляжній формі батальйону "Азов" пропонують погрітися. За кілька хвилин їх змінюють інші.
Ідемо в житловий модуль. Це — контейнер 5 на 3 м з вікном. Усередині тепло, є два односпальні ліжка, обігрівач і письмовий стіл із ноутбуком та принтером. На стіні висить прапор "Азова". За столом сидить чоловік, на вигляд років 25, у чорній військовій формі. Називає себе головою Цивільного корпусу "Азов–Крим". Має позивний "Сармат".
— Мы в Чонгаре делаем много. Как и все добровольцы тут, несем службу на блокпостах и выполняем ежедневную работу. Следим за порядком в селе, чтобы было спокойно. Решили проводить лекции для детей в местной школе.
— Як ставляться місцеві до блокади Криму?
— В целом, положительно. Но есть и те, которым не нравится. Кто торговал с оккупантами.
Блокпост споруджений із бетонних блоків. Усередині є стіл і буржуйка, на якій кипить чайник. Протяг мало не збиває з ніг. Біля столу на стільці й табуретці відпочивають двоє бійців. Облич не показують. Один із Луганщини, другий — зі Львівщини.
— Як знаходите спільну мову?
— Стоїмо за спільну справу. У нас одна ідея, ми — патріоти, — відповідають одночасно.
На блокпосту з боку Криму висить портрет Степана Бандери. Від дороги — кримськотатарського діяча Номана Челібіджихана.
— Ми запитували у водіїв: хто зображений на полотні? За правильну відповідь дарували цукерки, — сміється 27-річний чоловік із чорною бородою. — На блокаді теж люди з гумором.
— У перші дні ставлення було негативне. Потім всі зрозуміли, що це — надовго, і змирилися. Буває, хтось агресивно поводиться. Але швидко заспокоюються, — зеленоокий 50-річний бородань запалює цигарку. — О, хлопці кличуть обідати.
Їдальню облаштували у колишньому літньому кафе, закривши тентом від вітру. Місця за довгим столом уже немає.
На великій кухні пораються три немолоді кримські татарки. На двох дров'яних пічках стоять 70-літрові казани. Побачивши журналіста, жінки ховають обличчя. Просять не знімати й переходять на кримськотатарську мову. Я — також.
— У багатьох сім'ї та родичі — у Криму. Хвилюються не за себе, а за тих, хто в окупації, — розказує 60-річна сива жінка в зеленій хустці зі східним орнаментом.
— У нас буває ротація. Працюємо в кілька змін, бо нагодувати стільки людей дуже важко, — каже струнка 45-річна брюнетка в коричневій сукні. — Продукти привозять волонтери та небайдужі. Дефіциту ніколи нема.
За півгодини сідаємо їсти. В меню — кримськотатарський плов і салат. Бійці "Азова" за столом розповідають про добровольця з Росії. Після обіду знайомимося з ним. 25-річний Михайло має позивний "Гриф":
— Приехал в Украину год назад. Не мог больше слушать российские новости о "фашистах". Я — из Хабаровского края, за 10 тысяч километров от Крыма. Но после аннексии начал слышать про "Крымнаш" от людей, которые не знают, где этот полуостров, и никогда в жизни там не побывают. Вот и приехал защищать украинцев от своего государства. Понимаете, Россия похожа на толстую бабу, которая ничего не производит и не делает, а только хватает и жрет.
Рушаємо у штаб. Там до всіх ставляться уважно, бо з нього координують дії всіх пунктів блокування: у Чонгарі, Чаплинці й Каланчаку. Багато говорити не можна. Керівники акції блокування постійно дивляться новини з ноутбука. Кажуть, що "азовцям" і "Правому сектору" періодично допомагають бійці інших батальйонів, зокрема "Айдара" та міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва. Є й іноземці.
— Мы приехали из Турции, потому что считаем крымских татар братским народом. Не можем просто смотреть, как они пытаются вернуть Крым. Решили помочь, — каже 35-річний чоловік у сірій куртці.
Вечеряємо. Потім можна попити чай і поспілкуватися з бійцями. До чаю дають імбирно-лимонне варення для профілактики застуди. Хворих поки немає. Чоловіки розказують, хто звідки. Є люди з усієї України, зокрема й ті, хто виїхав із Криму та зони АТО. Усі — добровольці. Є такі, хто після АТО поїхав на блокування.
Ідемо на блокпост, де перевіряють машини, що їдуть у Крим. Тут стоять добровольці "Правого сектора".
Для перевірки зупиняють синій "Рено Кенго" з херсонськими номерами. Водій — 25-річний бородань у жовтогарячій куртці. В багажнику авто лежить бензиновий генератор. По рації зв'язуються зі штабом. Там дозволяють пропустити машину.
— Можна везти не всі генератори, а тільки певної потужності: дизельні до 2,5 кіловат, бензинові — до 5, — пояснює один із бійців.
Уночі машин набагато менше. Сьогодні на блокпосту стоять хлопці з Хмельниччини і зі Львова. Чекають на ротацію, яку обіцяють в найближчі дні.
— Принципово не голюся на блокаді. Тут степи, вітри страшенні. Борода дуже гріє, — розповідає один із бійців. — Вночі ще й холодно.
За 2 год. уночі проїхали п'ять машин. Агресії ніхто не виявляв.
2 
1
Коментарі