1 грудня 2014 року в Києві зібрався півмільйонний мітинг на захист побитих напередодні студентів. Люди спершу зійшлися на Михайлівську площу. Далі — на майдан Незалежності й Хрещатик. Частина рушила на вулицю Банкову — до Адміністрації президента Віктора Януковича. Там сталася бійка між силовиками та учасниками протесту. Саме цю дату багато хто вважає початком Революції гідності й днем народження в Україні громадянського суспільства, яке стало на захист своїх прав і майбутнього країни.
Має з'явитись принципово нова політична сила
— Зараз є дві тенденції в громадянському суспільстві, — каже колишній віце-прем'єр, голова громадської організації "Центр.юа" 59-річний Олег Рибачук. — Деякі його представники пішли в політику. Недооцінили можливості системи. А саме те, як вона може їх використати або дискредитувати. Наприклад, "єврооптимістів" (міжфракційне об'єднання депутатів Верховної Ради, створене для впровадження реформ. — ГПУ) в політиці досить багато. Звідусіль чути, що в одного квартира в центрі Києва, другий за незрозумілі кошти купив машину. Дехто з них став частиною системи. Почали боротися з середовищем, з якого самі вийшли.
Друга тенденція: влада на найвищому рівні намагається дискредитувати найбільш активних людей. У громадському секторі сформувалася каста зручних для влади організацій. А також нібито нейтральних блогерів. Вони конвертують громадську діяльність у власну вигоду.
Сьогодні громадянське суспільство виконує роботу політиків: займається виборами, реформами. Для Заходу такий стиль не притаманний. Але іншого виходу немає. Політичні партії не хочуть цим займатися.
Дуже не вистачає мережі, яка поєднувала б громади по всій Україні й тиснула на владу. Не палила шини, а лобіювала ініціативи. Не варто обмежуватися протестами. Треба працювати на мету.
Як громадянське суспільство змінювалося протягом останніх чотирьох років?
— Люди зрозуміли, що владу недостатньо просто обрати. Її треба ще й контролювати. Сподіватися можна тільки на себе. Якщо хочеш змін, то робити їх доведеться власноруч. Українці стомились, ентузіазм у декого падає. Під час Майдану Янукович був абсолютним злом. Вся країна об'єдналася проти нього. Зараз такого ворога немає. Люди розпорошені. Хтось пішов у владу, хтось залишився затятим опозиціонером. Щоб країна рухалася в правильному напрямку, у громадському секторі має бути єдність.
Який вплив він має на прийняття рішень? Важливі питання ухвалювали під його тиском?
— Показовою була акція 17 жовтня під Верховною Радою (понад 4 тис. людей вимагали скасувати депутатську недоторканність, змінити виборче законодавство, запровадивши відкриті партійні списки, створити антикорупційний суд. — ГПУ). Багато хто вважає її невдалою. Однак під тиском громадськості закон про вибори таки прийняли в першому читанні.
Красномовний приклад — медична реформа. Представник президента у квітні казав у парламенті, що вона не на часі, її треба відкласти. Але в 55 містах відбулися акції на підтримку медичної реформи. І президент став її прихильником.
У нас реформи відбуваються у двох випадках. Коли не заважають корумпованим політикам збагачуватися. Наприклад, реформа освіти. Там немає великих коштів, тому вона більш-менш нормально пройшла у Верховній Раді. Або коли є запит із боку громадськості й Заходу — як у випадку з медичною реформою.
Часто суспільству замість змін презентують їх імітацію. Закон про реформування державної служби був написаний на гідному рівні. Однак на стадії поправок із нього прибрали основні елементи. А люди не можуть виходити під Верховну Раду кожен раз, коли депутати голосують за якийсь законопроект.
Як представникам громадянського суспільства стати новою політичною елітою?
— Активісти, які потрапляють у нашу політику, — наче свіжі огірочки в діжці з розсолом. Вони там швидко скисають. Стають гвинтиками системи, проти якої боролися. Аби щось радикально змінити, треба встановити інші правила. Показати нову якість політики. З громадянського суспільства мають виходити не поодинокі представники, які губляться в старих скислих партіях. Повинна з'явитись принципово нова політична сила, яка потрапила б у парламент і стала там впливовою. Поки є тенденція розтягувати найпопулярніших активістів по старих партіях. Якогось впливу вони там не мають.
53,5 відсотка українців довіряють волонтерам і неурядовим організаціям, показало дослідження Київського міжнародного інституту соціології. Вищий рівень довіри має лише церква — 56,7%. На третьому місці Збройні сили — 53,1%.
4 
1
Коментарі