32-річна Тетяна Нагорняк працює педіатром у Вінниці. Тричі на тиждень приймає дітей у звичайній поліклініці і стільки ж часу — в приватній.
— У державній приймаємо дітей хвилин по 15, не більше, — розповідає про роботу лікарка. — Черги кілометрові, особливо по вівторках у день здорової дитини. Йду туди як на каторгу. Навіть форма одежі відповідна: зашморганий халат, який перу раз на два тижні. На халаті пляма, яку не можу вивести. Її не видно, але я про неї знаю. Це неприємно, але халат міняти шкода. Його ж треба за свої гроші купити.
За день у поліклініці Тетяна приймає близько 20 дітей.
— Ніяких усюсюкань, порад і всього іншого. Усе швидко й чітко. Дитина заходить із карточкою, питаю, що болить. Більше говоримо з батьками, — додає Тетяна Нагорняк. — Кабінет у мене відповідний: старезні ваги для новонароджених, які брешуть на 200 грамів. Лінійка для вимірювання зросту, і кушетка, застелена резиновим покривалом.
У приватному центрі за день лікар приймає не більше п"яти дітей.
Багаті клієнти приносять коньяк із цукерками чи гроші
— Там зовсім інша атмосфера. Майже всі клієнти попередньо записуються на прийом. У приватний центр навіть збираюся по-іншому: макіяж роблю, укладаю волосся. Слідкую, щоб нічого не стирчало. Щоб були чисті нігті й від мене приємно пахло. У центрі перевдягаюся в уніформу — штани й сорочка. На голові — білосніжна шапочка. Форму нам перуть і гладять централізовано щотижня. Там почуваюся королевою.
На прийом дитини у приватному центрі Тетяна Нагорняк витрачає щонайменше півгодини.
— Більше спілкуємося з дитиною. Щоб вона на боялася, показую їй іграшкові інструменти, вчимося лікувати ляльку, колоти їй укольчики, слухати.
У кабінеті Тетяни кілька десятків іграшок, м"який диван, крісло для батьків. Доки лікар розмовляє з батьками, діти дивляться мультики на DVD.
— Якщо дитинка пішла на поправку, багаті клієнти завжди щось приносять: коньяк із цукерками чи гроші.
Лікарка каже, що в приватному центрі всі аналізи роблять упродовж півгодини. У дитячій поліклініці їх приносять наступного дня.
— І з колективом відносини інші. У центрі немає сплєтєн. У поліклініці це постійна біда. Особливо серед медсестер: хто в чому одягнутий, хто скільки получає.
Коментарі