Ексклюзиви
Четвер, 22 липня 2021 12:05

"Прокидалася від того, що над головою заведена бензопила"

— Школу хочуть закривати. Люди й так з села виїжджають, а це його доб'є. Вирішили боротися. Завклубу Оксана запропонувала запрошувати родини з дітьми, щоб наповнити класи. Я підхопив ідею. На свою голову, — говорить 47-річний Андрій ПИЛИПЕНКО, староста села Дроздівка Куликівської громади на Чернігівщині. Через низьку чисельність учнів тут збираються закрити школу. Аби не допустити цього, в село запрошують переїжджати багатодітні родини. За 30–40 тис. грн можуть купити хату. Місцеві допоможуть прибрати й переїхати. З березня тут поселилися 13 сімей з ­усієї України.

Офіційно в селі живуть 650 людей. На роботу їздять до Куликівки, в Чернігів і Київ. Більшість утримує себе з господарств, возять на базар городину й молочне. Зо 20 людей влаштовує в селі фермер. Молодь із Дроздівки виїжджає.

— Усі прохання не закривати школу не чують в ОТГ, — розповідає завідувачка клубу 34-річна Оксана Зубок. Розмовляємо в центрі села. — За запрошення інших родин на нас здійснюють шалений тиск. Усе повторюють: "Що хочете врятувати? Села вимирають, діти не народжуються". Батьки вирішили оскаржувати їхнє рішення про закриття школи в суді. Ми викликали комісію з області. Депутати були вражені нашою школою. Казали, зараз рідко де таку зустрінеш. Але вони не мають важелів впливу на територіальну громаду.

Автор: ФОТО З САЙТА FACEBOOK.COM
  Тетяна Калінчук-­Кротенко разом із чоловіком і шістьма дітьми переїхала у ­Дроздівку ­Куликівської ­громади Чернігівської ­області із села Захарівка Первомай­ського ­району на Миколаївщині. ­Нещодавно місцеві подарували родині дві кози
Тетяна Калінчук-­Кротенко разом із чоловіком і шістьма дітьми переїхала у ­Дроздівку ­Куликівської ­громади Чернігівської ­області із села Захарівка Первомай­ського ­району на Миколаївщині. ­Нещодавно місцеві подарували родині дві кози

Оксана Зубок пропонує подивитися школу. Коридором ходить прибиральниця зі шваброю. Стіни прикрашені наклеєними маками й ліліями. Заклад має великий спортзал і котельню на твердому паливі.

— А більшість шкіл у районі — на газовому опаленні. Через ліміт газу діти на уроках сидять у куртках. В сусідній Орлівці протікає дах, школа холодна. Вчаться 84 учні. Якби перевести дітей до нас, їм було би комфортно, — каже Оксана. — Коли через фейсбук запросила до нас багатодітні родини, не очікувала, що буде стільки звернень. Од­нією з перших переїхала родина з Хмельниччини. Там вони бідували, бо була проблема з заробітками. Діти в школі переживали через це булінг. Тут ми влаштували їхнього батька на свиноферму. Потім переїхала Олена з Полтавщини з п'ятьма дітьми. Її чоловік — атовець. Олена за фахом психолог і логопед. Раніше тримала дитячі садки для інклюзивних дітей. Але це виявилося складно, бо люди у провінції таких уникають.

Виходимо на вулицю. За кілька хвилин доходимо до хати 40-річної Олени. Жінка на останніх місяцях вагітності. Шість років тому переїхала з Тернопільщини до Києва. В столиці жила з 23-річною донькою. Має ще п'ятеро дітей. Вони мешкають в інтернаті.

— Постарався колишній чоловік, який стоїть на обліку в психлікарні. Бувало, прокидалася від того, що над головою заведена бензопила. Покинула його, і як то часто в селі буває, стала для всіх найгіршою. Хоча й лишила йому хату з усім, — розповідає Олена. — Працювала кухарем у ресторані. До карантину все було нормально. А потім ставка впала. За квартиру платила, дітям помагала. Було тяжко. Падала духом. Але жити якось треба. Для спокою хотілося мати свій куток. Тут обробляю город, та й живу потихеньку. Дітей з інтернату скоро випустять, вони до мене переїдуть. У селі мені подобається. Тут інший темп. У місті всі кудись біжать, не вміють насолодитися тим, що є. Існують заради папірчиків.

Має ще п'ятеро дітей. Мешкають в інтернаті

З Оксаною Зубок прощаємося на розмальованій автобусній зупинці. Поряд — двоповерховий "учительський" будинок. На 45 кв. м вона мешкає з чоловіком і трьома синами.

— Щоб село жило, тут потрібні діти й молодь, — каже Зубок. — Якщо закриють школу, село потоне в депресії. Залишиться лише все кинути й тікати.

Зараз ви читаєте новину «"Прокидалася від того, що над головою заведена бензопила"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі