"Програв п'ять тисяч доларів, які Марусі відкладали на університет"

 

У фан-зоні пісенного конкурсу Євробачення на Хрещатику 13 травня жінка в джинсовій куртці п'є каву. Її перестріває знайома у вишневому пальті.

— Чого сама? Де загубила свого Толіка?

— Ми вже півроку, як розсталися. Нарешті зажила, як людина.

— Я всім подружкам кажу: розлучення — більше свято, ніж весілля.

— І де він тепер?

— Живе в мами. Перед роботою п'є 100 грам, після зміни — пляшку. Не звільняють, бо начальник — наш кум. Жаліє 40-річного дебіла. Намагалася цього алкаша вилікувати, а воно неісправіме. Два роки тому підсів на ігрові автомати. Програв 5 тисяч доларів, які Марусі відкладали на університет.

Починається дощ. Жінка в пальті розкриває парасолю.

— Недавно свекруха похвалилася, що Толік виграв 2 тисячі ­гривень. ­Угадав, що священик переможе в "­Голосі" (на пісенному шоу "Голос країни" переміг отець Олександр Клименко. — ГПУ). Виграш поставив на Кличка. Після його поразки тиждень не виходив із запою. У друга позичив 100 євро, поставив на Болгарію в Євробаченні. Свекруха боїться пенсію з карточки зняти, бо забере і програє.

Темношкірий чоловік із дредами простягає 4 євро за дві склянки пива в кіоску "Бургерс і хот-догс". Продавець валюту не приймає. Показує, де найближчий обмінник. Іноземець обурюється — у сусідньому кіоску валютою розплачувався за каву.

— Давай я тебя угощу. Потом поменяешь и отдашь, — пропонує йому дівчина в порваних джинсах і майці з глибоким декольте.

Хлопець кілька секунд не відводить погляду від її грудей, але відмовляється.

— Ну почему мне так с мужиками не везет? Вон у Катьки уже второй муж иностранец. С белорусом разошлась, когда пошла работать переводчиком в брачное агентство. Познакомилась с австралийцем. Толстый, лысый, но имеет свою радиостанцию и зовет замуж. Ему все равно, что у нее двое детей от разных мужчин.

— А моя сестра нашла парня на сайте знакомств. Вроде, богатый вдовец. В дорогие рестораны ее водил. А через три недели занял 2 тысячи дол­ларов и пропал. Вчера меня итальянец сводил в ресторан. После ужина предложил подняться к нему в номер. А я что — дура, спать за еду? Пусть хотя бы айфон купит.

У фан-зону приїжджають молодята з десятком гостей. По черзі проходять через рамки металодетектора. Поліція перевіряє вміст сумок.

— У меня там личные вещи. Аж ­неудобно, — говорить кучерява брюнетка зі стрічкою "Дружка" через плече.

— Мене прокладками і презервативами не здивуєш. Ножів, штопорів і петард не маєте? — питає поліцейський. Усміхається й підморгує.

— Газовий балончик учора виклала. Зараз без нього в Києві страшно.

З нареченими фотографуються батьки чоловіка. Кажуть, наречена — сирота.

— Не дождалась Вика свадьбы дочери, — говорить огрядна жінка в синьому платті до подруги із завивкою. — Сердце. Собирались делать операцию в Индии. Умерла, когда дочь билеты уже взяла.

— Ее и тут могли спасти, если бы приняли закон о посмертном донорстве. Каждый год в Украине умирают три тысячи потенциальных доноров. Один может спасти жизнь шести.

— Наш сосед на гемодиализе жил несколько лет. На пересадку денег не было. В Турции готовы были сделать за 30 тысяч долларов. Две дочери за границей живут, денег не дали. Говорят, папа всю жизнь пил и дома не появлялся.

Біля сцени двоє дівчат зі Львова фотографуються. У рудої на шиї фіолетове намисто з символікою Євробачення.

— Де ви поселилися? — запитує їх висока блондинка у футболці з ­написом "Євробачення" поверх ­куртки.

— У хостелі за 200 гривень. Учора підселили трьох німкень. Одна розказувала, як після першого півфіналу дала якомусь мужику в туалеті. Навіть імені його не знає. Видно, що дівчата без комплексів. Друга хвалилася, що мала секс у "Макдональдзі" й у парку. А третя півгодини говорила, який оргазм пережила в ліфті.

— Лілька рже, а я слухаю і вдаю, що сплю.

— Ерік із Німеччини? — питає ­англійською бородань у коротко стриженого блондина, що одягнув піджак поверх білої майки. Стоять у черзі по вареники по 40 грн.

— Ми знайомі? — іноземець поглядає здивовано.

— Володя з Кременчука, — подає руку. — Ми з тобою тут бачилися на Євро-2012. Пам'ятаєш?

— Може бути. Тоді у вас було дуже дешеве пиво.

— А Стефан і Алекс де?

— Їх дружини в Київ не пустили.

Купує подвійну порцію вареників із солоним сиром і соус.

— Без пива? — дивується Володимир.

— Півроку не п'ю. Лікар заборонив, — німець сідає за стіл.

— Прикольний чувак був, — каже українець дружині. — Ми з Андрюхою за його рахунок тиждень у Києві жили. Щодня витрачав по 100 євро.

×