Помер Рафаїл Нахманович

 

У понеділок минулого тижня родина та колеги поховали кінорежисера-документаліста Рафаїла Нахмановича.

Він помер 16 травня, у суботу, на 83-му році життя. Поховали на старій єврейській ділянці столичного кладовища в Берковцях. За єврейською традицією останню молитву прочитав син покійного Віталій Нахманович — івритом та російською. Після цього кожен із присутніх кинув у могилу три пригоршні землі.

Рафаїл Нахманович народився у Києві, закінчив мистецтвознавчий факультет театрального інституту. Був одним із перших, хто за радянської влади, у 1960–1970-х, почав говорити про трагедію в Бабиному Яру під час Другої світової війни. В 1966 році знімав на кінокамеру перший стихійний і заборонений владою мітинг на місці поховань у Бабиному Яру. Тоді на ньому виступали письменники Іван Дзюба та Віктор Некрасов.

Через це Рафаїла Нахмановича почав переслідувати КДБ. Його часто викликали на допити. А відзнята ним на мітингу плівка безслідно зникла.

Поминки родина організувала у ресторані Будинку офіцерів на Печерську, неподалік Верховної Ради. Знайомі покійного говорили, що Нахманович почав знімати фільми, котрі хотів, лише наприкінці 1980-х років. Це були документальні стрічки "Єврейське кладовище", "Віктор Некрасов. На "Свободі" й удома", "Сповідь Бориса Чичибабіна".

Друзі Рафаїла Ароновича пригадували на поминках випадок із його життя. Казали, що у 1970-х на одному з допитів слідчі КДБ звинуватили режисера в українському буржуазному націоналізмі. Після цього Рафаїл Нахманович, зі слів знайомих, пішов на Бессарабський ринок, купив там сала й самогону. "Тепер я — справжній український буржуазний націоналіст!", — сказав він друзям, коли вони випивали того дня компанією.

×