— Домовляємося, як забрати два "Урали" наших убитих пацанів. Там 40-й батальйон і 128-ма бригада. У полях багато лишилося, — каже 47-річний Микола Колесник із Кривого Рогу на Дніпропетровщині. Він є куратором 40-го батальйону "Кривбас".
22 лютого звільнили 83 бійців підрозділу, які потрапили в полон під Дебальцевим на Донеччині. 10 вважають зниклими безвісти, 21 загинув.
Чому бійці потрапили в полон?
— Вони стояли на крайніх опорних пунктах. Спочатку їх оточили з трьох сторін. Хлопці трималися. Потім перестали підвозити припаси. Останній тиждень вони нічого не отримували. Командири розписували боєкомплекти й резерви — продукти, воду, щоб протриматися. Відстріляли всі патрони. Щоб зберегти особовий склад, прийняли єдине правильне рішення — здатися. Засуджувати їх не можна. Не кидатися ж із лопатами на танки. Підкріплення обіцяли по телевізору, реально його не було.
Генштаб заперечував існування Дебальцівського котла. Чи можна було уникнути оточення?
— Треба було оперативно моніторити обстановку: якими силами атакує противник, скільки броньованої техніки підійшло. Хлопці билися — палили танки, підривали БМП, знищували бойовиків. Коли після оголошення перемир'я артилерія замовкла, прикриття не було. А протистояти з кулеметами, гранатометами і стрілецькою зброєю проти артилерії і броньованої техніки противника нереально. Не мали зв'язку не те що з Генштабом — навіть між опорними пунктами.
Офіційно кажуть, що армію забезпечують краще, ніж на початку антитерористичної операції.
— Подивіться на фото хлопців, які вийшли з Дебальцевого. Вони в канадській зимовій формі, американських теплих берцях? Кевларових касках? Чудових бронежилетах? По телевізору кажуть — боєкомплекти й форму роздали, по кілька комплектів на бійця. А військові говорять: що далі від лінії фронту, то краща форма і спорядження. Але наша армія б'ється. Говорив із хлопцями. Кажуть: Колю, ми можемо воювати, бити бойовиків, вони вояки — ніякі. Але чому в нас нема достатньо броні, боєкомплектів, артилерія не працює? Про це говорять командири опорних пунктів, відділень, рот. Це ті люди, які роблять цю війну. Стоять три одиниці техніки — одна не стріляє, друга не їздить, третя не їздить і не стріляє. А задачі ставлять, як на справну.
Чим ситуація під Дебальцевим відрізняється від тієї, що була в Іловайську?
— Цього разу можна було стріляти у відповідь. Якби в Іловайську могли, то втрат було б менше, полонених. Для мене нема Дебальцівського плацдарму. Для мене є Дебальцівський котел. Говорив із бійцями. Організований відхід? Отримали наказ — за 10 хвилин зібратися і відходити. Відступальна операція за 10 хвилин не готується, коли виходять тисячі людей. Хлопці пробивалися з боєм. Вийти вдалося завдяки досвіду й імпровізації командирів.
Можна було втримати місто?
— Ні. Про це говорили всі аналітики й військові експерти ще два місяці тому. Якби бійців вивели раніше, ми б устигли перегрупувати сили, закріпитися і вдарити в іншому місці.
2 
1
Коментарі