Біля кабінету керівника Донецького опікового центру Еміля Фісталя в понеділок о 9.00 тупцює чоловік років 60. На голові — картуз, у руці — найдешевша мобілка. Чекає, коли професор повернеться з обходу.
— Жена послала маме Оксаны Макар тысячу передать. Эту девочку очень жалко. Мученица. Когда кому-то поможешь, и себе на душе лучше. Но тут мне на входе ее маму показали — сидит, курит. Я глянул и подходить расхотелось. К пьющим людям у меня доверия нет. У самого брат такой, так что я их по первому взгляду определяю.
Розповідає, що він знайомий із Фісталем і гроші передасть клініці.
— Профессор подскажет, как ими распорядиться. Он-то мужик ого какой — с Богом дружит. В 1999 году моего товарища спас. Мы вместе на шахте Засядько работали, и товарищ попал под взрыв. Никто не думал, что выживет. Когда выписался, 50-летие справил. До ночи гостей не выпускал.
Еміль Фісталь, 72 роки, заходить у кабінет у супроводі трьох десятків лікарів і медсестер. Після 40-хвилинної наради починає прийом хворих.
— Состояние Оксаны без изменений. Сегодня будем делать трахеостомию (операція, під час якої розрізають передню стінку трахеї і вводять трубку, щоб відновити дихання або проводити лікування дихальних органів. — "ГПУ"), — каже Еміль Якович.
У суботу, 24 березня, Тетяна Суровицька, мати Оксани Макар, стоїть на сходах опікового центру. Одягнена у блакитний спортивний костюм, має золоті зуби.
— Я больше не даю интервью, — насуплюється, почувши, що перед нею журналіст. — Кто-то кинул в интернет, что не надо перечислять на мои счета, и деньги перестали поступать почти. А их надо немеряно, это только начало, у ребенка все органы попалены, ей все надо заменить. Пишут, что я алкашка. У алкашек на "тойотах" друзья не ездят.
Тетяна Суровицька хвалиться, що дружить із нардепами. Тетяна Бахтеєва щодня контролює стан Оксани. А Микола Катеринчук узявся захищати її в суді у справі миколаївських ґвалтівників.
— Татьяна Дмитриевна (Бахтеєва, народний депутат від Партії регіонів. — "ГПУ") на Кубу повезет ребенка, протез сделает. А в суде я еще моральный иск заявлю.
Запитуємо, чому Оксана в той день, коли троє чоловіків її зґвалтували й підпалили, була в Миколаєві, а не в Києві з матір'ю і не з бабою в селі.
— Это судьба! Это бы с ребенком и в Киеве случилось, — різко відповідає Суровицька. — Я все знаю о своей дочери, она мне все рассказывает. У нас такая связь с ней, что я только захожу в палату, ребенок начинает плакать.
— Случай уникально-трагический и крайне тяжелый во всех смыслах, — каже Еміль Фісталь. — Я никогда не видел подобного, и надеюсь больше не увижу. Бывают такие травмы по одной, но чтобы все сразу?! Проблема не в площади пострадавшей поверхности, а в глубине поражения тканей.
Професору Фісталю вдавалося повернути до життя пацієнтів із 98% попеченого тіла, а площа опіків Оксани — 55%. Але обгоріли навіть кістки.
— Погибла задняя стенка прямой кишки, обнажились остевые отростки костей позвоночника, кости таза, седалищная кость, кости копчика и крестца, кости бедер. Двухсторонняя пневмония — только от одного этого она могла погибнуть, — професор перераховує ушкодження Оксани Макар. І це ще не всі травми, з якими дівчина поступила до лікарів. — У нее был один шанс из ста. И его надо было использовать.
Оксані вивели кишечник на передню черевну стінку. Зберегли один тазостегновий суглоб. Збираються зробити таку ж операцію на другому тазостегновому суглобі й почати пластику шкіри.
— Кожно-мышечный лоскут, которым укрыли пострадавшую поверхность кости, жизнеспособен, — каже Еміль Фісталь про результат операції 22 березня. — Мы сделали контрольный снимок легких и увидели положительную динамику. Когда приходит в сознание, она пытается общаться знаками. Я спрашиваю: "Ты меня слышишь?", она кивает и пальцами шевелит. Очень сильная девочка.
3 
1
Коментарі
269