— Громадянське суспільство охоплює дуже багато різних речей, — каже соціолог, радник міністра освіти Михайло Винницький, 46 років. — Хоч це й дивно звучить, воно існувало ще за радянських часів, але в одержавленій формі — комсомол, піонери. Те, що називаємо громадянським суспільством зараз, почало формуватися з перших днів незалежності. А критичної маси набрало за часів Революції гідності й після неї.
З'явився феномен волонтерства. Дуже важливо, коли люди масово готові жертвувати певними ресурсами для суспільного блага. Це не обов'язково гроші. Так вони самореалізуються як громадяни. Усвідомлюють: якщо не допоможемо самі собі, ніхто інший цього не зробить.
Чотири роки тому влада взагалі не звертала увагу на думку громадськості. Скажу про освітню сферу. Міністром був "регіонал" Дмитро Табачник. Сам вирішував, що прийняти і що скасувати. Після Майдану вже працювали два міністри освіти. Вони уважно стежили за тим, чого потребує громадськість.
"Закон про вищу освіту" (Верховна Рада ухвалила 1 липня 2014 року. — ГПУ) фактично писали освітяни. Він недосконалий, його треба змінювати. Але це те, на що безпосередньо впливали люди. Закон "Про освіту" (ухвалений 5 вересня цьогоріч. — ГПУ) також готували за участі громадських організацій і вчителів. Нові шкільні програми розробляються суспільством.
37-річна Оксана Левкова з громадського руху "Не будь байдужим" зазначає: громадських активістів у владі чимало, але працювати їм не дають.
— Люди активізувалися. Однак нам ще далеко до Сполучених Штатів Америки, — говорить вона. — Там майже кожен громадянин залучений до якогось руху чи ініціативи. Наприклад, у Балтиморі в школі не видають атестат зрілості, якщо хлопець або дівчина не відпрацювали в громадських організаціях певну кількість годин за семестр. Дітей привчають допомагати іншим. У нас цього не буде найближчими роками. Але є величезний прогрес порівняно з періодом президентства Януковича.
3 
35413
Коментарі