У четвер об 11.00 в столичному парку Слави четверо жінок підходять до Вічного вогню. Дістають сковорідку, пляшку олії, чотири яйця і сардельки. Починають смажити яєчню. Готують 20 хв. Усі — з культурно-мистецького об'єднання "Братство св. Луки".
— Ці пам'ятники та вогні швидше не прояв поваги, а блюзнірства з боку влади, — каже 20-річна Ганна із братства, прізвище називати відмовляється. Об'єднання створили два місяці тому. Туди входять письменники та художники. — Ветерани живуть у злиднях, пенсії в них мізерні, платити потрібно за комунальні послуги. А на вогонь пам'ятнику Слави щомісяця витрачається щонайменше 300 тисяч гривень. Зверталися за інформацією до служби газу. Ми порахували тільки один, а в кожній області таких від десятка до сотні. Думаємо, значно краще було б гроші виділити ветеранам на пенсії. Хай комуністи, яким дорогі ці пам'ятники, опалюють його дровами.
До жінок підходять двоє міліціонерів, запитують, що роблять.
— Ми пояснили, що вогонь горить за наші з ними податки. Платимо не ветеранам і малозабезпеченим, а на підтримання язичницького капища. Міліціонери були з нами згодні, відійшли.
— У цій ситуації можна було б скласти адмінпротокол як мінімум за дрібне хуліганство, — каже речник столичної міліції Володимир Поліщук, 47 років. — Чому міліціонери цього не зробили, будемо розбиратися.
Щоб привернути увагу влади, яєчню треба було смажити перед Верховною Радою або ж Кабінетом Міністрів, вважає культуролог Лесь Танюк, 72 роки:
— Є інші способи спорити з пам'яттю. Я розумію, що в ній є теж багато фальшу, але є і правда людей, які загинули, і їх треба пам'ятати. Недобре сьогодні сперечатися з тим, що є вічність, а що є побутовим. Якщо б ми жили тільки для задоволення власних потреб і говорили, що газ нам потрібний лише для того, щоб вижити, то це було б неправильно, бо необхідні високі світочі та святі вогні. Ми не є маленькі мурашки сьогоднішнього дня, а люди, які розраховують на вічність. Якщо ми не будемо цього робити, то не буде України.
1 
1
Коментарі
6