На прем'єрі фільму заспівали "Гімн метро"

Народний хор Київського метрополітену "Червона калина" у столичному кінотеатрі "Жовтень" виступив на прем'єрі документально­го фільму "Співає Івано-Фран­ківськ­теплокомуненерго". Виконали "Гімн метро".

Афішу стрічки розмістять на платіжках за опалення. Головні герої документалки — івано-франківські комунальники. Починають опалювальний сезон, ремонтують теплопостачання, спілкуються з боржниками, вислуховують скарги від громадян і виступають у профспілковому хорі. Співають усі — ремонтники, диспетчери, бухгалтери.

"Голова профспілки пишається творчими здобутками комунальників, але опалювальний сезон вносить корективи у графік репетицій. Чи зігріє холодну батарею українська народна пісня?" — інтригує анонс фільму.

— Картина присвячена моїй бабі, вона померла невдовзі після світової прем'єри фільму, — каже режисерка Надія Парфан, 33 роки. — Діда не стало багато років тому. 1961-го він був одним із засновників Теплокомун­енерго. І це була моя основна ­точка доступу, бо онука директора. Також в Івано-­Франківськтеплокомуненерго працює і співає моя мама.

Знімали три роки. Щоб зрозуміти, що може статися, 365 днів спостерігали за роботою підприємства. Наприклад, котел запускають один день на рік. І з першого разу ми не встигли зняти. Бо пуск залежить від погоди й політики. Середня температура має бути менша за вісім градусів тепла протягом трьох діб. Тоді міськрада дає наказ. Використали адмінресурс — мера міста. Я з ним була на зв'язку. Усі термометри заміряли, всі прогнози погоди відстежували. У нас були заброньовані квитки з Києва на кожні вихідні жовтня. І це все, щоб зняти сцену запуску котла.

Налагоджувати стосунки з комунальниками допомагали спільні обіди. Оператору інколи було важко, бо вегетаріанець. Я могла відмовитися, мовляв, на дієті. Кілька разів випивали під час зйомок — і стосунки пом'якшувалися.

Мій фільм не про борги за опалення. Хотіла зробити картину про людей. Як і всі, нервую, коли не включають тепло. Але знаю тих, хто за це відповідає. Кіно про те, що ми не можемо втрачати гідність і повагу — до себе й інших. Обожнюю своїх героїв. У них багато гідності. До диспетчерки Галі телефонує жінка з грубою лайкою. Але вона не кричить у відповідь, не починає ненавидіти людей.

Коли у стрічці викопують старі труби, а їхня ізоляція розпадається — це метафора трупа Радянського Союзу, що розкладається. Такий вигляд має декомунізація. Але інфраструктурну кризу треба вирішувати — необхідні нові труби й теплоізоляція. Адже, тільки перефарбовуючи серп і молот на синьо-жовте і співаючи у вишиванках не про Леніна, а про Україну, не зможемо опинитися в новій країні.

Фільм "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" йде в прокаті з 17 жовтня.

×