— Техніка має бути на війні, а тут головне — люди, — каже 29-річний Олексій, учасник Маршу Захисників України. — Вражає, як багато людей нас підтримують. Я на війні з перших днів. Недавно демобілізувався, бо в родині почалися негаразди.
Марш пройшов 24 серпня в центрі Києва. На нього прийшли 50 тис. людей. Його організували самі ветерани, після того, як президент Володимир Зеленський скасував традиційний військовий парад.
Офіційна частина починається о 10:00. Президент Володимир Зеленський вручає командирам військових частин бойові знамена. За цим спостерігають колишні президенти Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко. Петро Порошенко долучається до святкування за кілька годин.
— Не прийшов, бо не було параду, — пояснює згодом.
Володимир Зеленський говорить про об'єднання країни.
— Ми різні, але ми єдині. Мусимо бути єдині. Маємо розраховувати тільки на себе, — каже. — Об'єднатися заради майбутнього. Всі ми різні — україномовні, русскоязычные, незалежно від віку і статі, віросповідання — ми повинні бути єдиним народом: не на плакатах, не в гаслах, а в серці. Повинні рухатися вперед, разом будувати країну, робити неможливе і щоранку казати собі: я українець і я можу все.
Учасники Маршу Захисників збираються у парку ім. Тараса Шевченка. На розі утворюється затор — людей багато, не вистачає часу, аби перейти вулицю. Люди прямують до кіоску на зупинці по воду — на вулиці +27°C.
— Мамо, дивися, дядя! — каже дівчинка у вишиванці, показує пальцем на чоловіка в камуфляжі.
— Той дядя в формі — ветеран, — жінка бере доньку за руку і йде знайомитися з військовим. Прикладає долоню до серця — це знак подяки воїнам, які боронять мир в Україні.
Худорлявий і засмаглий турист ламаною англійською намагається з'ясувати, що відбувається. На його наплічнику — прапорець Іспанії.
— Сьогодні це є ще однією спробою нагадати, що ми такі є, що нами не варто нехтувати, — говорить 40-річний Ігор, ветеран-танкіст.
Пам'ятник Тарасові Шевченку в центрі парку не видно через скупчення прапорів: українського, червоно-чорного та кримськотатарського. Рясніють прапори сотень із Майдану та різних військових бригад.
У 11:00 військові роблять коробки. Парк вибухає оплесками. В одну мить спільне "Дякуємо" перебиває галас великого міста. За 13 хв. формують колону. Попереду — матері та дружини загиблих у війні з Росією. На візку везуть паралізовану матір одного із загиблих. У руках тримає портрет сина. Перехожі стають перед нею навколішки.
Повільно, на певній відстані одна від одної їдуть цивільні машини, на яких накинута маскувальна сітка. На них прикріплені динаміки, з яких лунають пісні українських гуртів "Тартак", "Плач Єремії", "Хорта".
На спуску до Бессарабської площі воїнів зустрічають оплесками, стають навколішки. Лунає "дякую" та "герої".
— Я прийшов віддати шану нашим героям. Атмосфера неймовірна, — каже 25-річний Владислав. — Ключі від миру, на жаль, не у Києві. Мало чого Путін ще придумає.
На Хрещатику — десятки тисяч людей і сотні прапорів. У затінку від спеки ховається подружжя Олена й Ігор з Донеччини, махають прапорами і тримаються за руки.
— Влади і президента в нас немає. Є шоумен, якого не сприймаємо. І він нас не сприймає. У його виступі не прозвучало, що на нас напала Росія, — каже Ігор. — Крим анексований Росією, а на Донбасі воюють путінські війська. У нього не вистачило сміливості назвати речі своїми іменами.
По дорозі йде дівчина, загорнута в прапор.
— Цей марш — протест зеленій владі. Зеленський каже, що парад не потрібен, але це не так. Я підтримую військових, ветеранів і свого чоловіка, який боронить Україну, — говорить 35-річна Ірина.
Колона продовжує рух, люди кидають квіти під ноги ветеранам. Доходять до майдану Незалежності та частково розділяються — одні йдуть на вулицю Інститутську, а решта залишається. О 15:00 Марш закінчується виконанням гімну України.
3 
1
Коментарі