"Мова варта того, щоб не казати про неї всяку фігню"

"Помните: это мова для чайников, а не для лингвистов. Так что сильно не вникайте, но учитесь говорить красиво и элегантно. Шоб Кличко аж вспотел", — радять в одному із записів сторінки "Мова для чайников" у "Фейсбуку". Тут дають філологічні поради російськомовним, які намагаються пере­йти на українську.

— Дописи роблять російською мовою і принципово неакадемічним, веселим стилем — аби не злякати тих, хто стикається із труднощами, — розповідає засновник сторінки актор Андрій Альохін, 39 років. — Усі приклади використання певних слів і висловів побудовано на актуальному матеріалі — не просто речення, а щось справді гаряче. Важко писати весело, коли в країні війна, але інших варіантів не бачу. Сам родом зі Східної України, з російськомовної сім'ї. Але маю три вищі освіти, до того ж великий досвід озвучування кіно українською. У житті спілкуюся різними мовами — і російською, і українською. У Львові намагаюся говорити галицьким діалектом, у полтавському селі — місцевим, у Парижі — французькою. Коли виникає потреба, не соромлюся переходити і на кардинальний суржик.

Цей урок у спільноті з'явився торік 20 вересня:

"Русские выражения "С тех пор, как...", "До тех пор, пока..." на мове звучат совсем иначе. Не вздумайте переводить это, как "З тих пір" или "До яких пір". Нету в мове никаких "пір", кроме "пір року" и "забитих тональним кремом пір шкіри на обличчі Таїсії Повалій".

Смотрите: "С тех пор, как..." можно просто перевести элегантным словечком "Відколи". Например: "Відколи нардеп Журавський полежав на смітнику, його постійно переслідує огидний запах недоїдків".

Ну, или на крайний случай "Відтоді, як", если вам так легче. Например: "Ганна Герман більше не спить у темряві, відтоді як їй наснився Кобзон без перуки".

А длинный оборот "До тех пор, пока..." легко перевести простеньким "доки". Вот: "Доки серед усіх колишніх "регіоналів" не проведуть люстрацію, кастрацію і перфорацію, не буде в країні щастя".

Ну, и для особо продвинутых есть чудный гибрид "допоки": "Допоки Верховна Рада засідатиме під здоровецькою люстрою, народ буде мріяти, щоб та люстра одного дня грохнулася на голови цього клятого зоопарку".

Один із останніх дописів-порад:

"Если уж все кинулись считать курс доллара, попробуем навести порядок в экономических глаголах. Урок чайной математики:

— вартувало,

— рахувати,

— лічити,

— коштувати.

С первым все героически просто — его не существует. Помните: нет слова "вартувати". Вартий — є: "Якщо ви останнім часом тільки й говорите, що про ­­Х…йла — припиніть: він того не вартий".

Но вот тот, кто произносит какую-то хрень вроде "Мова вартує того, щоб за неї боротися", на самом деле дает бедной мове удар поддых — нет никакого "вартує". Надо говорить "Мова варта того, щоб не казати про неї всяку фігню".

Если же вам со страшной силой хочется все-таки повартувати — идите в ночной дозор: "Ми, цікаві чайники, стоїмо на варті нашої мови і не втомимося вартувати її від гадських людисьок, які не в змозі говорити правильно". Как-то так.

Но на самом деле, это цветочки. Ягодки — это когда "я рахую". "Я рахую, що всі мають говорити українською! — так пишет у себя на страничке один мой френд із довольно-таки Западной Украины, — А хто говорить кацапською — той ­гамно".

Та само собой. Тока "рахую" — это калька с российского "считаю": "Я считаю, что все, кто говорит по-русски, должны любить Путина!" "Считать" по-русски — и "подсчитывать", и "думать". Если вы думаете на мове — говорите "я вважаю" или "на мою думку". А "я рахую" — это когда "Я рахую, скільки тепер маю заплатити гривень за дол­ларовий кредит — і охрінєваю". Рахувати — значит исчислять, в математическом смысле. Туда же и "лічити". Это совсем не то, что русское "лечить".

А "коштувати" — это русское "стоить". Только не употребляйте его в переносном смысле: нельзя сказать "Я вважаю, мова коштує того, щоб її вивчити". Коштує — это только про деньги".

×