вівторок, 11 серпня 2015 06:10

"Мандрували по Парижу й говорили про те, як повернуться у Мукачеве"

Автор: підготувала Юлія Ліпіч
 

У мене є афоризм: той, хто живе не в Мукачевому, лише прикидається, що живе. Велике щастя — відчувати місце свого закорінення. Хоч я народився в Хусті, саме Мукачеве — моя Ясна Поляна. Воно є одним із головних героїв кожного мого твору, — каже закарпатський письменник, лауреат Шевченківської премії Мирослав Дочинець, 55 років.

— Після навчання у Львові мене скерували працювати в Ужгород. Мені там не було комфортно. Шукав, де моє місце, зупинився в Мукачевому. Хоча мав можливість поїхати в Ужгород, Львів, Одесу і навіть у Канаду. Батько був репресований, його друзі хотіли зробити послугу — забрати його синів за океан. Я відмовився. Брат-медик погодився.

Доньки Дочинця — Наталія та Іванна — також живуть у місті. Старша — кандидат економічних наук. Молодша — економіст, підприємець.

— Мої дівчата теж довго ніде не затримуються. Мандрували по Парижу й говорили про те, як повернуться додому. Я у Франції витримав п'ять днів, — каже. — У Києві пробуду день-два, а потім гублюся: що там робити? Столиця — вулик, де не можна пізнати себе. Мукачеве — місто, де хочеться постаріти й померти. У Мукачівському замку зафіксували дивовижну енергетику, як у тибетських монастирях. Сто років тому його називали маленьким Єрусалимом.

Дочинець звів два будинки. Один — для родини, другий — для роботи.

65-річний живописець Золтан Мичка — мукачівець у четвертому поколінні.

— Дідусь по батьковій лінії походив із чехів. Татова мамка — хорватка. Бабуся по мамі — наполовину мадярка, наполовину німкеня. Усі вони поховані на старому кладовищі, — розповідає. — Моя мамка ніколи не виїжджала з Мукачевого і була громадянкою п'яти держав. За сто років кожна з сусідніх країн цей шматок хотіла.

У батьків було п'ятеро дітей, усі тут живуть.

У Мукачевому — дев'ять вір. Я виріс у районі, де жили євреї, поряд — католики, греко-католики. Батьки нас вчили, що коли в однієї громади велике свято, то ми теж не повинні працювати. Так висловлювали повагу. Але мене непокоїть, що 90 відсотків із теперішніх переселенців-східняків не бачу в жодній церкві.

Зараз ви читаєте новину «"Мандрували по Парижу й говорили про те, як повернуться у Мукачеве"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути