18–20 лютого на центральних площах українських міст вшановують загиблих учасників Революції гідності. П'ять років тому в ці дні у центрі Києва силовики розстрілювали активістів. Загинули 80 людей, кілька десятків скалічили, понад тисячу арештували.

Найбільше людей вбили на вул. Інститутській, тепер — Алея Небесної сотні. Уранці 18 лютого тут збираються понад дві сотні людей. Розвішують на довколишніх деревах паперових ангелів, що символізують душі загиб­лих. Священики Православної церкви України правлять панахиду.

— Перше досягнення Революції гідності — вона сформувала політичну націю, — розповідає публіцист Віталій Портников, 51 рік. — Вона об'єднує людей різного етнічного походження, забезпечує існування повноцінної держави. Друге досягнення — перемога над кримінальною державою. Її існування було феноменом. Це вимивало ресурси для існування повноцінної незалежної країни — економічні, соціальні, політичні. Але найголовніше — Революція дала можливість Україні стати Україною.

Лютий 2014 року є нашим справжнім Днем Незалежності. До того то була перейменована Українська радянська республіка. Вона могла стати окремою країною чи не стати. Мали вибір: бути незалежною державою або частиною Росії.

Авторами перемоги України під час Революції гідності є Віктор Янукович і Володимир Путін, вважає публіцист. Бо обидва діяли неадекватно.

— Янукович був представником кримінального устрою в державі. Кожна його реакція була неадекватнішою за попередню, — говорить Віталій Портніков. — Кілька років готувався до Асоціації з ЄС — і раптом відмовився це робити. Потім його силовики розігнали студентський Євромайдан, налаштували суспільство проти себе. Янукович мав звільнити керівників силовиків, але не зробив цього. Розстріли людей у центрі Києва стали точкою неповернення. 2004 року, коли при владі був олігархічний клан Кучми, такого не могло статися. Олігархи завжди думають про те, як зберегти свої впливи й заробітки після напруження.

Держава є там, де її жителі готові жертвувати заради неї своїм здоров'ям, добробутом, життям. Там, де неготові, країна перетворюється в колонію. Українці під час Майдану показали, що здатні віддати життя заради України. Це означає, що ми швидко дорослішаємо як нація. Ми вже підлітки. Остаточно подорослішаємо й переможемо олігархічну владу за 25–40 років.

— Під час Революції гідності й АТО українці гинули в боях так, як це показували в радянських пропагандистських фільмах про війну з нацистами, — каже політичний експерт 44-річний Євген Магда.

П'ять років тому українці відчули, що Україна їм потрібна. Це найбільше досягнення Революції. З початку Майдану й дотепер українці живуть у постійному стресі. Це впливає на кожного. В людях стало більше рішучості. Багато хто почав мислити чорно-біло: свої-вороги, наші-чужі тощо. Феноменом став волонтерський рух на Майдані. Потім рух допомоги армії, багато з'явилися добровольців.

— У час найбільшої напруги виявилися наші сильні ментальні риси — вдала само­організація, гостре відчуття реальної загрози й ненависть до начальства у будь-якій формі, — говорить письменник Лесь Подерв'янський, 66 років. — Водночас з'явилося більше егоїзму й страху за власне майбутнє, що виглядало як альтруїзм. Особливо це загострилося після перших убивств.

Після Революції гідності на українську політику й культуру зменшився вплив Росії. Найбільшою втратою є Крим, Донбас і загибель тисячі військових.

— Але саме втрата цих територій із їхніми проросійськими жителями дали нам можливість рухатися далі, — продовжує письменник. — З електоратом Криму і Донбасу ми б зараз не змогли почати з нуля розбудову армії, впровадити безвізовий режим, утвердити нашу церкву та вести антиросійську політику.

Росіяни планували забрати Крим 2015 року

— Революція гідності переінакшила імперські плани росіян щодо України, — каже політичний експерт Євген Магда. — Вони планували окупувати Крим 2015 року під час президентських виборів в Україні. Це мали бути вибори холодного протистояння між проросійським електоратом і проєвропейським. Потім повинна була б виникнути якась іскорка в Криму, яка і спричинила б "добровільне входження" півострова в склад Росії. Ще в 2012–2013 роках російська влада на тлі падіння своєї економіки від здешевлення нафти відчувала гостру потребу в перемогах, які підбадьорили б виборців Путіна. Після розстрілу Небесної сотні вирішили застосувати свій план.

— Атаку Росії на Україну спровокувала перемога української демократії, — говорить Віталій Портніков. — Росіяни могли не нападати. А створити дипломатичну групу з врегулювання ситуації в Україні, через півроку отримали б таку підтримку Росії, як була в 2010–2012 роках. Забезпечили б собі перемогу на виборах якогось проросійського кандидата. Але через неадекватність і гарячковість Путіна пішли на окупацію, якою викликали ще більший патріотизм в Україні.

×