— Моя мама — покійна Ярина Мицик — добре пам'ятала голод і написала про це книжку, — розповідає директор музею історії хліборобства в райцентрі Тальне на Черкащині 70-річний Вадим Мицик.
— Їсти людей у селі Вишнополі Тальнівського району почали взимку 1932 року. Хлопці Грицько Футуран зі своїм товаришем Женею Жаруном збиралися йти на цвинтар рвати берестове листя. Пустився дощ, і Женю мати не пустила. Гриць пішов сам і додому не повернувся. Хтось сказав, що бачив, як Іван Франчук завів хлопця до будинку заїжджої сім'ї Гальпрейтухів. Батьки пішли в сільраду, прийшли з обшуком. У підпіччі знайшли шість людських голів. Мотря Гальпрейтух зізналася, що Франчук приводив людей, вони прив'язували їх до жердки, і вона ножем випускала з жертви кишки. М'ясо рубали, солили і складали в діжку.
Весною 1933-го в сім'ї Проценків із гречаної полови напекли маторжаників. 6-річний Петро хотів узяти одного. Дід Петро побачив і побив онука. Дитина забігла за 20 кілометрів у село Роги до тітки Ганни Дорошенко.
Мати Марина шукала малого скрізь. Зайшла й у Роги до родичів. Ганна призналася, що з'їла хлопчика, а кістки закопала під полом. Марина почала просити, щоб та віддала останки. Ганна відкопала й віддала кілька кісток. Мати замотала їх у хустину й усю дорогу до Вишнополя обливала слізьми. Рештки сина закопала під грушею і насипала могилу. Дід Петро зібрав усю родину, сів на перший поїзд. Зійшли аж на кінцевій станції — у Ленінграді. Відтоді живуть там.
Олександра Рябенко з'їла своїх дітей Лукію і Петра. Домника Діхтяренко з людського м'яса робила котлети й продавала в сусідньому Легедзиному.
Микола Довгошия підсковзнувся на слизькій після дощу землі й упав. Піднятися не зміг. Коли люди поверталися з поля, тіло мертвого в кількох місцях було вирізане.
1932 року у Вишнопільській школі були три п'ятих класи, в яких навчалися по 40–45 дітей. Сьомий клас закінчили 28 учнів. Решта померли від голоду.
Міліція чекала в хаті
— Не їжте мене, тато. Я вам ягідок нарву, колосків назбираю, — просив 5-річний хлопчик батька. Він побачив, що той виніс із хліва косу, якою зарізав двох старших дітей. Сховався на верхівці черешні. Батько дістав його з дерева, із дружиною з'їли останню дитину.
Цю історію розповіла жінка з Вінниччини. Її батько Арефа Хавруцький під час Голодомору був головою сільради. Йому доносили про випадки людоїдства в селі, він мав повідомляти районну міліцію.
У червні діти об'їдали ще зелені ягоди. Вистеживши дівчинку за селом, яка залізла на черешню, чоловік узяв косу й мішок і ніби пішов по траву. Дочекався, коли дитина злізе з дерева, відрізав косою голову й склав у мішок. Хтось це побачив і переказав голові сільради. Доки чоловік прийшов додому, міліція вже чекала в хаті. Мати дівчинки побачила дитину, розрізану на шматки, і вмерла за три дні від серцевого нападу.
3 
1
Коментарі
1