Зграї лелек цього тижня можна було побачити біля джерел, водоочисних споруд, на львівському сміттєзвалищі у Грибовичах. Найбільше — понад дві сотні — скупчилися на джерелах у долині річки Стрипа в селі Переволока Бучацького району на Тернопільщині. Птахи повернулися в Україну 19 березня. Через товстий шар снігу не можуть знайти їжу, мерзнуть. Сніги, за прогнозами, зійдуть лише у квітні.
Волонтери залишають у сітках на деревах несолену рибу та м'ясо для птахів. На Буковині місцева влада доручила природоохоронним організаціям контролювати ситуацію. На території очисних споруд "Львівводоканалу", поблизу мікрорайону Кривчиць, осіли близько 50 лелек. Працівники підприємства підгодовують їх картоплею, кашею, рибою.
— Люди нанесли їм стільки їжі, що вистачить на місяць. Зараз немає потреби годувати птахів і тим самим лякати їх. Морози спадають, лелеки перелетять у теплішу місцевість, де знайдуть свою їжу, — пояснює 47-річний Андрій Бокотей, голова Західноукраїнського орнітологічного товариства. — Лелека — великий птах, у нього товстий шар пуху, грубе пір'я. Він не замерзне. Його тіло пристосоване до різкого перепаду температур. Біля водойм птахи зграями відпочивають після перельоту. Головне — аби річка чи став не замерзли повністю. Тоді вони не зможуть ловити плазунів і рибу.
Лелеки летять на батьківщину із Центральних та Південних берегів Африки понад два місяці. Долають відстань у 10 тис. км, за добу пролітають більш як 200 км. За час міграції втрачають третину ваги. І перші два тижні після прильоту не гніздуються — відпочивають та від'їдаються. Денна потреба дорослого птаха — близько 700 г їжі.
В Україні поширені два види лелек — білий звичайний і чорний. Останній гніздиться на деревах у лісах. Є в Червоній книзі.
— Лелека вміє економити енергію. Коли летить, не махає крилами, а ширяє. Потрапляє в повітряний потік і летить. Підіймається на 2 тисячі метрів. Відпочиває завжди на одній нозі — іншу гріє у пір'ї.
4 
1
Коментарі