Публікуємо поіменний список полеглих у липні захисників України. Нам відомо про сімох воїнів, які загинули в боях або внаслідок отриманих травм. Та про дев'ять військових, які померли не в бою. Інформація про деяких — неповна.
Наймолодшому із загиблих у бою воїнів був 21 рік, найстаршому — 44. 30 липня було найбільше обстрілів — 40.
1, 3, 7, 10, 18, 19, 21 і 24 липня обійшлося без поранень, за даними штабу операції Об'єднаних сил.
Найбільше бійців постраждали 28 липня — два загинули, два отримали поранення.
Загалом упродовж місяця отримали поранення 37 захисників України.
Окупаційні війська порушували режим тиші 741 раз.
27 червня в Мінську Тристороння контактна група з урегулювання ситуації на Донбасі за участі представників ОРДЛО домовилася про припинення вогню з 0:00 годин 1 липня за київським часом у зв'язку з початком жнив.
2 липня
Едуард "Джигіт" Федоров, 21 рік, із села Валява Городищенського району Черкаської області. 27 червня отримав важке поранення від кулі снайпера поблизу Водяного Волноваського району на Донеччині.
П'ять днів харківські лікарі боролися за його життя, але поранення виявилося смертельним. Навідник у 503-му батальйоні 36-ї бригади морської піхоти. Підписав контракт на службу в березні 2016 року. Одружився у квітні 2018-го. Залишилися батьки, дружина на сьомому місяці вагітності, сестра і брат.
8 липня
Іван Борсук, 31 рік, із села Лютинськ Дубровицького району Рівненської області. 29 червня під час обстрілу з ручного протитанкового гранатомета і стрілецької зброї неподалік Попасної на Луганщині Іван отримав вогнепальне кульове поранення голови. Помер у харківському військово-медичному центрі Північного регіону.
Строкову службу проходив у 80-й десантно-штурмовій бригаді. З серпня 2014 року по січень 2016-го у складі 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади служив за мобілізацією. Учасник боїв за Дебальцеве. Контракт із 14-ю бригадою підписав цьогоріч у травні.
Залишилися батьки, сестра, дружина і 9-річна донька.
17 липня
Іван Мельник, 40 років, із Хмельницького загинув неподалік Золотого Попаснянського району Луганської області. Командир відділення у 14-й бригаді. Став першою бойовою втратою Збройних сил України з початку "хлібного перемир'я". Залишилися мати і брат.
26 липня
Артур "Ронін" Безсмертний, 33 роки, із міста Лієпая, Латвія. Підірвався на вибуховому пристрої неподалік Світлодарської дуги. Його підрозділ переміщався на іншу позицію під час ворожого обстрілу.
2015-го "Ронін" вступив до лав Добровольчого українського корпусу "Правий сектор". За півроку підписав контракт із 54-ю окремою механізованою бригадою. У травні перейшов до 72-ї механізованої бригади ім. Чорних Запорожців.
Учасник боїв на Світлодарській дузі впродовж 2014–2016 років, брав участь у штурмі "Чарівного лісу".
— Латиш воював із 2014-го. Пройшов багато гарячих точок, у тому числі дві ротації на Світлодарці, — каже Ксенія Пантелєєва, боєць 54-ї бригади. — Нещодавно вкотре пережив "учєбку" в Десні. Він постійно удосконалював знання і себе. Добрий, розумний, веселий, відкритий. Його знали всі, тим паче татуювання на обличчі виділяло його з натовпу.
Залишилися мати і син.
27 липня
Іван "дядя Ваня" Войтенко, 44 роки, з Білої Церкви Київської області. Підірвався на фугасі поблизу селища Новолуганського на Світлодарській дузі.
Прикривав відхід групи, яка отримала докази застосування російської зброї. Впевнившись, що група відійшла на наші позиції, доповів про завершення виконання завдання. За мить пролунав вибух.
Старший прапорщик, командир інженерно-саперного взводу у 72-й механізованій бригаді ім. Чорних Запорожців.
На війні пройшов бої за Савур-могилу, виходив із Ізваринського котла, боронив Волноваху й Авдіївку.
"Дядя Ваня" — 152-й "чорний запорожець", який загинув у війні на Донбасі.
Залишилися дружина, донька й син — курсант Львівської військової академії ім. Петра Сагайдачного.
28 липня
Двоє військовослужбовців загинули неподалік Світлодарської дуги. Кульові поранення отримали під час бою з диверсійно-розвідувальною групою найманців. Позиції українських військових тоді атакували 15 ворогів, шість із них убили.
Василь Плотніков, 25 років, із села Кислівка Куп'янського району Харківської області. Стрілець-помічник гранатометника у 53-й механізованій бригаді. Контракт на службу у Збройних силах України підписав у лютому 2018-го.
Залишилися батьки, п'ятеро братів і сестер.
Юрій Дженжера, 36 років, із Запоріжжя. Командир відділення у 53-й механізованій бригаді. Працював на запорізькому автомобілебудівному заводі. Воював понад два роки, контракт на службу підписав на початку 2016-го.
Залишилися дружина й донька.
У липні трапилося 10 випадків смерті не в бою або за невстановлених обставин.
1 липня
Олександр Присяжний, 27 років, із Бердичева Житомирської області. Бійця знайшли без ознак життя з наскрізним кульовим пораненням у ділянці серця. Поряд був його автомат. Слідство розглядає версії — самогубство та необережне поводження зі зброєю. Солдат 26-ї артилерійської бригади. Воював з весни цього року.
Залишилися мати, 5-річний син від першого шлюбу та цивільна дружина.
9 липня
Володимир Лужецький, 22 роки, з села Верхній Лужок Старосамбірського району Львівської області. Загинув у Краматорську на Донеччині внаслідок нещасного випадку. Молодший сержант, командир відділення взводу саперної роти у 48-й Кам'янець-Подільській інженерній бригаді. Підписав контракт до закінчення особливого періоду в 19 років.
Залишилися мати та брат.
10 липня
Володимир Губенко, 55 років, із села Щасливцеве Олешківського району Херсонської області. Помер унаслідок серцевого нападу. Сержант, водій у 59-й мотопіхотній бригаді. Служив із березня 2017-го.
Залишилися дружина, діти й онуки.
19 липня
Сергій Огороднік, 32 роки, з Малина Житомирської області помер під час чергування на посту. Місце й обставини неуточнені. Військовослужбовець 14-ї механізованої бригади. В армії був із початку війни.
Залишилися мати й сестра.
22 липня
Валерій Поліщук, 48 років, із села Шабастівка Монастирищенського району Черкаської області. Потонув у Бахмуті на Донеччині, триває слідство. Старшина, командир кулеметного відділення 12-го батальйону "Київ" 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців. Контракт на службу підписав у грудні 2017-го.
Залишилися мати, дружина й діти.
27 липня
Дмитро Ремезас, 31 рік, із селища Власівка Кіровоградської області загинув у зоні ООС на Донеччині, триває слідство. Старший сержант, командир гармати самохідно-артилерійської батареї у 72-й бригаді ім. Чорних запорожців. Після мобілізації 2016-го підписав контракт на службу.
Залишилися дружина й неповнолітній син.
28 липня
Ігор Ярош, 43 роки, із села Краснопілля Коропського району Чернігівської області загинув у зоні проведення ООС на Донеччині, обставини неуточнені. Капітан у 92-й механізованій бригаді. Служив за контрактом.
29 липня
Богдан Блінчук, 35 років, із Кам'янця-Подільського Хмельницької області помер у зоні ООС, місце й обставини неуточнені. Старший солдат 49-ї Кам'янець-Подільської інженерної бригади. Служив з 2016 року.
Залишилася донька.
Анатолій Андрощук, 41 рік, з Шепетівки Хмельницької області загинув від кульового поранення в груди неподалік Торецька на Донеччині, обставини неуточнені. Прапорщик 24-ї бригади ім. Короля Данила. Підписав контракт на службу у вересні 2017-го.
Залишилися батьки.
Романові Крісу не дали статус учасника бойових дій
"Кіборг" 24-річний Роман Кріс помер у ніч на 11 липня від крововиливу в мозок.
Кріс був родом із Донецька. 2014-го проходив строкову службу у 164-й радіотехнічній бригаді військ протиповітряної оборони. Їхня частина "Зеніт" розташована поряд із Донецьким аеропортом.
— Солдати строкової служби Донецької роти маючи тільки дві зенітки ЗУ-23–2 і гранатомети стали на захист "Зеніту" і не здалися ворогові, — каже волонтер Ян Осока, 33 роки. — Це незважаючи на масовані мінометні й кулеметні обстріли, нічні бої.
Наприкінці липня 2014-го Роман отримав осколкове поранення і важку контузію.
Романові Крісу не дали статус учасника бойових дій — офіційно строковики не брали участі в боях за аеропорт.
4 
35413
Коментарі