Кузьма Громик просидів сім років і сім днів

 

79-річний Кузьма Громик із міста Харцизьк на Донеччині народився на Волині. 1948-го його арештували й засудили до 25 років каторги в Іркутській області за участь в УПА. Просидів сім років і сім днів.

Із заслання Громик привіз дружину-сибірячку Альбiну Іванівну, сина й дочку. Оселитися дозволили лише на Донбасі.

У Харцизьку Кузьма Єрмолайович 20 років працював водієм, дружина — робочою на канатному заводі. Дочка живе на Далекому Сході з чоловiком — російським військовим офіцером. Син оселився в Донецьку. Імен і професій дітей Громик не називає — вважає, що публікація в газеті може їм зашкодити.

— Коли 1939-го до нас прийшли радянські війська, населення зустрічало їх як визволителів, але за неповні два роки сталінські опричники заповнили в"язниці тими, хто їх зустрічав, — згадує війну. — 1941-го, коли німці були на підході, у Луцькій в"язниці розстріляли 2,5 тисячі осіб. І я бачив це — трупи ще були абияк присипані, але кров скрізь, кишки, шматки тіл… Мені досі сниться це. Німці себе теж вважали визволителями, але їх ми не зустрічали з квітами.

В УПА Громик записався в 13 років.

— У лютому 1944-го радянські війська з"явилися другий раз. Я був шостий у сім"ї, а старші брати пройшли підготовку у вишколi підпілля. Раз ми з братами йдемо з пасовища, а чекісти оточили нашу хату. Ми розбіглися. Мати померла на порозі хати, а батько — у Сибіру. Сестру спочатку пощадили, бо її чоловік воював у Червоній армії, а потім і її запроторили на Сибір.

Червоні хотіли розправитися з нами руками фашистів

Перший бій Громика був із німцями. Гітлерівці розправлялися з повстанцями після терактів радянського розвідника Миколи Кузнєцова у Рівному.

— Стріляючи в німецького полковника, Кузнецов викинув із кишені список документів на ОУН. Неначе втратив їх, а насправді — підлаштував, щоби перекласти відповідальність на УПА. Так червоні хотіли розправитися з нами руками фашистів. І за цей подвиг Кузнецова німці спалили три села. Але в селах людей загинуло небагато, бо спершу налетіла авіація й усі розбіглися у ліс. І ми, хлопчаки, допомагали. Я стріляв із рушниці, прикриваючи людей.

Кузьма Громик запевняє, що УПА не воювала проти Червоної армії, а чинила опір НКВС.

— Я поширював листівки Клима Савура (Дмитра Клячківського, командира УПА в північних районах. — "ГПУ") із наказом не чинити озброєного опору фронтовим частинам Радянської армії. Але ми боролися зі спеціальними диверсійними загонами НКВД, які видавали себе за повстанців. У нашому районі діяла банда Мокрого. Мокрий — то був реальний командир служби безпеки УПА. Але його вбили наприкінці 1944-го. А фальшивий Мокрий звірствував від його імені до 1947-го. Його п"яні головорізи увійшли до хати мого дядька і з автомата вбили його дружину, яка тримала на руках 8-місячну дитину.

×