Червоний корпус Національного університету ім. Тараса Шевченка в Києві закрили на ремонт. На його колонах і стінах біліє шпаклівка.
— Нас тут чоловік 10 працює, — 38-річний будівельник Володимир Масюк замащує тріщини у колонах. — А вимагають до 23 серпня корпус здати. Не знаю, чи ми й до 1 вересня встигнемо. Тут ще роботи на місяць.
До столиці Володимир приїхав із Волині.
— Півроку сидів удома, коли криза почалася. З Києва тоді всі будівельники повтікали. Хто остався, зранку їхав на Вокзальну площу. Наймався за копійки то у квартирі шпалери клеїти, то у ванні плитку класти. На початку липня подзвонив товариш із Тернополя. Каже: "Вова, їдь на Київ. Є для тебе робота". Не думав, що колись ремонтуватиму Червоний корпус університету Шевченка.
Спирається на червону колону.
— Люди підходять що п"ять хвилин. Питають, у який колір пофарбуємо корпус — жовтий чи білий. Дехто цікавиться, куди перенесуть Червоний корпус. Ми його пофарбуємо у той же колір, що був до ремонту.
Територію навколо університету обгородили червоною стрічкою.
— А люди все одно лізуть. Я стою на риштуваннях, шпаклюю тріщини в колоні, коли підбігає бабка. Кричить: "Негодяй, ты что делаешь?". Ледь пояснив їй, що це всього-на-всього ремонт.
Під самим дахом напис "Національний університет імені Тараса Шевченка" натирає альпініст Василь, 32 роки.
— Васю, диви сюди, до тебе кореспонденти приїхали, — гукає йому Володимир. — Ну все, вибачайте, у мене за п"ять хвилин обід закінчується, а ще треба купити сигарети.
Туристи кажуть, що університет наче прищами обсипало
Василь різко повертається, нога зісковзує з даху, але його втримує альпіністське спорядження.
— Тю, мало не впав через тебе, — кричить Володимирові.
— Вася букви натирає, щоб блищали, — каже 48-річний Максим. Сідає на сходах біля центрального входу, закурює. — Туристи ходять туди-сюди, заглядають, що ми у стінах ковиряємося. Кажуть, університет такий смішний. Його наче прищами обсипало. Учора ввечері, коли закінчував роботу, підходить до мене темношкірий Омар. Говорить російською, що прилетів із Конго. Просить, щоб ми йому Червоний корпус відкрили. Якийсь друг йому сказав, що це гуртожиток для іноземних студентів. Ми над ним посміялися. Омар приїхав в Україну вчитися. У Шевченка поступив на психолога. Коли вивчиться, повернеться в Африку. Пішов шукати готель. Ночувати на вулиці боїться. Каже, гопніки можуть побити.
3 
1
Коментарі