Три місяці з криниці в селі Сошанське Козятинського району на Вінниччині виходить невідомий газ.
— Отаке маємо щастя, — відчиняє дерев'яну хвіртку Юлія Петрівна Дишлюк, на подвір'ї якої стоїть криниця. Веде до накритих металевим листом бетонних кілець. — Криниця буйна оказалася! Он досі гуркоче. А буває такий шум, що по веранді можна ходити тільки затуливши вуха. Перші дні, доки води багато не набралося, ми спати боялися. Бурлило, як вода на греблі. Думали, ось-ось прорве і все село затопить.
Криницю почали копати 22 вересня, наступного дня після Пречистої. Два дні працювали.
— На глибині 18 метрів почув гуркіт із-під землі, — розповідає копач колодязя Василь. — Під ногами вода почала прибувати зі свистом і шипінням. Клекотіла, наче хто електрокип'ятільник у неї кинув.
Біля криниці було чути запах карбіду.
— Коли зашипіло під ногами, дихати стало важко, знудило й ніби обм'як весь, — продовжує Василь. — Подав напарнику знак, щоб витяг мене. На свіжому повітрі стало краще. Скільки добуваю воду і на Вінниччині, і в сусідній Житомирській області, а такого не бачив.
Води у криниці небагато, по кільцях видно, що набралося 4 м. Із глибини із шумом вириваються кілька великих бульок. Потім усе затихає і через 2–3 хв. повторюється.
— Хотіла воду на подвір'ї мати, — говорить Юлія Петрівна. — Доки відчувала сили, ходили з відрами до сусідської криниці. Але на початку цього літа чоловік Іван Захарович помер, а я сама не годна і відра води принести. Попросила Васю викопати. Він із дротиками приїхав, ходив довго, доки ті дроти носами докупи не зіткнулися. Це за 5 метрів від нашої веранди. Каже, у цьому місці вода є.
Господиня хитає головою, накриває криницю металевим листом. Підпалювати сірник забороняє.
— Ви що, хочете, щоб усе село на воздух злетіло? Ні, я боюся. Син Юра хотів на аналізи воду повезти, але в Козятині таких не роблять, треба аж у Вінницю. Я в ложечку води набрала і попробувала. Губи затерпли і язик. Ні смаку, ні запаху не відчула. А до горла та крапля і не дійшла. Накрили її — і самі не пользуємося, і чужим не даємо. Страшно.
Вінниччина розташована на гранітному щиті, газу там немає, запевняє 50-річний Ігор Боцуляк, керівник Побузької геологорозвідувальної експедиції.
— Імовірно, то труба газова прорвала. Але на глибині 18 метрів її бути не може. Припускаю, у підземні води проникли хімічні сполуки, наприклад, зі складів отрутохімікатів, яких колись було багато. Після доступу повітря почалася реакція. Період розпаду деяких хімічних речовин тривалий у часі. Але щоб отримати достовірну інформацію, треба провести дослідження. Насамперед зробити хімічний аналіз води.
3 
1
Коментарі