пʼятниця, 03 серпня 2018 07:35

"Із Донецька приїжджають за їжею. Не дешевше, але смачніше"

Автор: WWW.BAHMUT.COM.UA
  Двоє школярів зафарбовують рекламний напис інтернет-магазину наркотиків на гаражі в околиці Бахмута
Двоє школярів зафарбовують рекламний напис інтернет-магазину наркотиків на гаражі в околиці Бахмута

— Донецк, Горловка, Волноваха! — кричать таксисти і водії автобусів на платформі залізничного вокзалу міста Костянтинівка на Донеччині вранці 18 липня.

О 12:12 виходжу з потяга "Інтерсіті" на розбиту платформу. Це — кінцева станція. Цим потягом приїхали багато військових у формі, зі спорядженням. Їдуть у місто Бахмут, де базується 54‑та бригада Збройних сил України. Об'єднуються і беруть таксі по 50–60 грн із людини.

Я також їду до Бахмута. Іду за ними на автотрасу повз сараї. Водій Андрій відчиняє дверцята "КІА" з литовськими номерами.

— За полчаса доедем. Дороги у нас не очень, — розводить руками. — Хоча в Києві недавно був — там не краще.

За 15 хв. доїжджаємо до блокпосту на виїзді з міста. Там — черга з десятка машин.

— Зробимо по-волонтерськи, — Андрій обганяє усі й стає попереду.

Нацгвардієць просить показати паспорти і питає, куди і для чого їдемо. Дивиться місце реєстрації. Пропускає, бажає щасливої дороги.

— Тут хлопці поки що нові, довго перевіряють. У них ротація, — говорить Андрій. — А 2014-го що творилося! Головними сєпарами завжди таксисти були. Везли машини повні зброї — їх не зупиняли.

Я був волонтером у перші два роки війни. Допомагали батальйону "Донбас" у Дебальцевому. Були в нас хлопці з Донецька, Луганська. Потім багато хто повернувся. Помикалися тут, але не змогли влаштувати своє життя. Нікого не засуджую. Друг учора дзвонив. Мама — лежача, з хворим серцем. Умов для перевезення немає. Каже, якщо я її повезу, то вб'ю. Був хлопець із Луганська, волонтер. Нервовий такий став після Дебальцевого. Не зміг роботу знайти. Поселили у літньому таборі в полі. Опалення немає. А взимку як бути? Повернувся, коли запропонували роботу — він залізничник. Там житло.

Добираємося до Бахмута за півгодини. Впадає в очі чистота на вулицях і багато трояндових алей.

— Наше місто — купецьке, — каже Андрій. — Усі сусідні будувалися навколо промислових підприємств і шахт. А тут добували сіль і торгували нею. Ціни на продукти — такі ж, як у Києві. З Донецька приїжджають за їжею. Не дешевше, але смачніше. Туди стали везти продукти з Росії. А я думаю, що їх роблять у підпільних цехах. Молоко, як вода.

Проїжджаємо кілька наметів біля залізничного переїзду поблизу Бахмута. На одному написано "Слава нації!". Людей там немає. Над переїздом майорить синьо-жовтий прапор.

— Це те, що залишилося від блокади. Не розумію, який сенс був перекривати в одному місці, — говорить Андрій.

Має на увазі торговельну блокаду окупованих територій Донбасу. Її учасники — народні депутати й активісти, перекрили цей і кілька інших переїздів у лютому торік. Добивалися припинення торгівлі з окупованими регіонами. У квітні того ж року президент Петро Порошенко узаконив блокаду, підписавши відповідне розпорядження.

Висаджує мене біля готелю "Бахмут", що вважають найкращим у місті.

— Раджу сходити в книжковий магазин "Еней". Його відкрив ветеран АТО "Батя", — додає Андрій. — "Еней" — позивний загиблого побратима (боєць батальйону "Донбас" Антон Цедік загинув під Іловайськом у серпні 2014-го. — ГПУ).

О 18:00 на залізничному вокзалі Бахмута людей майже немає. Поряд — міжнародний автовокзал. Перехожі порадили їхати звідти на Майорське — контрольний пункт в'їзду-виїзду на окуповану територію. Він у 25 км від Бахмута.

Будівля станції обвішана оголошеннями. Яскраві вивіски пропонують поїздки до Москви, Курська, Пітера, Воронежа, Орла, Тули, Бєлгорода, Ростова. Українських міст у переліку майже немає. На пероні перемовляються двоє нацгвардійців і з десяток таксистів.

За кілька хвилин приходить двоповерховий автобус із Москви. З нього висипають люди. Роз'їжджаються машинами. Станція порожніє.

На набережній річки Бахмутки гуляють пари. Річка зміцнена сіткою, обидва береги бруковані. Уздовж них висадили троянди й поставили лавочки. Усі вони зайняті молодими парами чи матерями з дітьми. Річка заросла ряскою, але загалом чиста.

Друзі запрошують зустрітися в ресторані "Біблос" на центральній вулиці Свободи. Сідаємо у відкритій бесідці з колонами у грецькому стилі. Грає жива музика — пісні Віктора Цоя. Замовляємо сьомгу з дерунами й котлети Пожарського з дрібно нарізаних шматків курки. Багато смачних закусок: салат цезар, нарізка з язика й балика, пряні закуски з кабачків. Пропонують вино й пиво. У дворі працює фонтан, є ще кілька таких бесідок. Усі зайняті.

— У меню є устриці, — розповідає друг 33-річний Павло. — Вчора спробував — смачні. Правда, в Києві дешевші. Спитав, звідки везуть — кажуть, Франція. Тут вечеряю вже три дні. Ресторан весь час забитий під зав'язку.

19 липня розмовляю з місцевим активістом 30-річним Миколою в закладі "Фрідом хаб". Просить не вказувати його прізвища.

— Стараемся что-то делать в городе. Сейчас вот появились бюджеты участия, можно подавать свои проекты, — каже Микола. — Але якщо з мером Олексієм Ревою не дружиш, ні копійки звідти не отримаєш. Я не дружу. Його тут називають Бахмут-Баші.

Править уже 27 років. Як обрали ще 1990-го, так весь час переобирали. Весь бізнес прибрав до рук. Знайома волонтерка виїхала з Горлівки. Хотіла перевезти свій ресторан і розважальні заклади. Віджали люди мера. Там почалися пожежі. Зараз її бізнес працює в Києві.

Коли місто захопили бойовики ДНР, вивісив їхній прапор над міськрадою. Потім пішов на лікарняний. Повернувся, коли прийшли наші. Володіє всіма перевезеннями. Лише його автобуси возять людей у бік Донецька. Гроші — готівкою в руки, ніяких податків. Золота жила. Приватникам не дають там працювати, блокують на дорозі.

Наступного дня записуємося на екскурсію на завод ігристих вин "Артвайнері". Раніше — Артемівський завод шампанських вин. Їдемо таксі. Екскурсії проходять двічі на день по 200 грн із людини.

Місто — в білбордах із привітаннями до дня Конституції від міського голови.

— Хороший мер, — реагує на мій погляд таксист.

— А де конкуренти?

— Погибли в 1990-е. А мэр наворовался и успокоился. Посмотрите, как в городе чисто и розы красивые.

О 14:00 заходимо на територію заводу.

— Мы одни в Украине делаем шампанское классическим способом — оно дозревает у бутылках. Остальные — по ускоренной технологии, — екскурсовод у білому халаті показує позначки на стіні. — Экспортируем продукцию в Бельгию, Германию, Люксембург, США и даже Австралию и Китай.

— Продажи растут? — питає фарбована білявка років 40.

— Какое там. После войны перестали продавать в Россию, а это была четвертая часть экспорта. Работаем неполную неделю. Зарплаты маленькие.

Після екскурсії смакуємо шість видів ігристого. Наприкінці дають солодкий напій, що пахне полуничним варенням.

— Это — наш ответ иностранному сидру, — піднімає бокал екскурсовод — 6 градусов и очень приятный вкус. За вас, за нас и за Донбасс.

Терористи п'ять разів штурмували арсенал військової техніки

— Как вам наш Бахмут? — працівниця готелю робить наголос на другому складі. — Наголос ставимо по різному — хто як, — відповідає на моє запитання. — Але взагалі-то, звичайно, він для нас Артемівськ.

Бахмут — у 78 км від Донецька і за 20 км від лінії фронту. 2015-го там жили 77 тис. осіб. 1924 року перейменували на честь радянського функціонера Федора Сергеєва на прізвисько Артем. Історичну назву повернули позаторік.

12 квітня 2014-го терористи ДНР захопили місто. З 24 квітня п'ять разів намагалися штурмувати місцевий центр забезпечення бронетанковим озброєнням і технікою. 27 червня того ж року напали на рейсовий автобус із мирними жителями. 6 липня 2014-го місто звільнили українські війська.

У Бахмуті працює завод шампанських вин, добувають кам'яну сіль, глину й гіпс. Є соляний санаторій.

Зараз ви читаєте новину «"Із Донецька приїжджають за їжею. Не дешевше, але смачніше"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути