Господаря равлики розрізняють на запах

43-річний Ігор Двірський з Олександрії на Кіровоградщині тримає вдома тисячу равликів. Розводить їх у пластикових контейнерах, розставлених у трьох кімнатах приватного будинку.

— Займаюся равликами четвертий рік, — розказує. — Товаришу подарували великого слимака. Дружина кричала, щоб викинув. А я забрав собі. З інтернету дізнався, що подарований товаришу равлик — породи Ахатина ахатина, — бере равлика. Він завбільшки як долоня. — Це найкрупніший на землі представник виду. Його ще називають "тигр". Пізніше докупив кількох слимачків інших пород — макулята, якого ще звуть "пантера", гігантського ретикулята й ахатина фуліка. Усі вони родом з Африки.

— Поводяться, як звичайні домашні тварини. Дехто думає, що вони повільні й нецікаві, переважно сплять і ховаються від світла. А вони допитливі. На звук не реагують, зате мають хороші зір і нюх. На запах розрізняють господаря. Якщо у кімнаті стоять хазяїн і чужа людина, поповзуть до того, хто їх годує та доглядає.

Ігор викладає кількох молюсків на стіл. Ті повзуть до сірникової коробки, що на підвіконні. У годівниці лежать подрібнені морква, буряк.

— За місяць тисячу равликів з'їдають лише кілограм овочів, — розповідає олександрієць. — Люблять огризки яблук. Їдять щодня до року. Великі лізуть до кормушки два рази в тиждень. Їдять усе, до чого дотяглися. Язик — шорсткий, як у кішки, схожий на наждачний папір. На півдні США клімат схожий на африканський, і равлики там — серйозна загроза для фермерських посівів. Людині, котра завозить цих ненажер, в Америці загрожує тюрма. У нас інший клімат,  африканський равлик у нас на вулиці помре з першим похолоданням.

У контейнери Двірський насипає 5-7 см торфу і піску. На ньому молюски живуть, двічі на місяць відкладають яйця.

— Розвів слимаків, почав торгувати ними на олександрійському базарі, у Кременчуку та через інтернет. Більшість покупців — жінки або чоловіки-пенсіонери. Батьки купують дітям на дні народження. Кажуть, ретикулята може вирости до півкілограма за вісім місяців, — збирає тварин у контейнер. — Важив свого найбільшого, затягнув на 120 грамів. Продаю гривень за 100-150. Малюка гігантського равлика оцінюю у гривень 10, "тигра" — у 100-120. Він дорого коштує, бо довше росте і живе. "Пантери" в Україні з'явилися недавно, й про їхню ринкову ціну говорити ще рано. В Олександрії великих равликів удома тримають десь 100 людей.

На базарі підходять любителі екзотичної кухні, де равлик  — суповий чи салатний інгредієнт. Але я з такими навіть говорити не хочу. Один місцевий темношкірий у дитинстві їв равликів. Ходить і облизується: "От би з'їсти!" — "Візьми і з'їж кошеня! Зможеш?" — відповідаю. Якщо виростиш равлика з яйця, щодня митимеш, годуватимеш, то з'їсти не вийде.

Жаль тільки, що живуть равлики недовго — п'ять-сім років. Та ще й проспати можуть від місяця до півроку. Я своїм не дозволяю впадати в сплячку — турбую їх постійно, купаю. Думаю, що тим самим роблю своїм "квартирантам" послугу — довше проіснують на світі в свідомому стані.

×