У Криму пройшли жалобні заходи з ушанування 69-х роковин депортації кримських татар. Вони завершилися 18 травня мітингом пам'яті загиблих.
— Депортація була кульмінацією довгої політики Російської імперії та Союзу щодо кримських татар. Уже в ХІХ столітті дуже багато татар залишили Крим, і вже тоді відбулися значні демографічні зміни на півострові, — розповідає голова громадської організації Комітету з моніторингу свободи слова в Криму журналіст Володимир Притула, 48 років.
Як будувалася радянська політика щодо кримських татар?
— Спочатку більшовики погодились на створення автономії, яка й була кримськотатарською. Радянський уряд хотів заручитися підтримкою Туреччини та Ататюрка. Почали відкривати кримськотатарські школи, газети, театри тощо. Це дало відчуття розквіту культури та громадського життя. Але цю політику згорнули на початку 1930-х років, як і в Україні. Основну частину кримськотатарських інтелектуалів, еліти, було знищено. Голодомору в Криму не було, бо тоді він належав Росії. Хоча українці там жили, були третьою групою за чисельністю.
До 1944 року все було дуже органічно поділено. Українці здебільшого жили в північних районах, кримські татари — на півдні, росіяни — у великих містах. Був німецький район, був єврейський, були сільради вірменські, грецькі. 1944 року всіх (не слов'ян. — "ГПУ") просто виселили з Криму. Відбирали землі, майно і роздавали переселенцям. Закрили мечеті, медресе, відібрали господарства — те, що ми бізнесом зараз називаємо.
Як депортація вплинула на кримських татар?
— Є й негативи, й позитиви. На початку ХХ століття існувало досить багато етнічних підгруп татар. Серед них вирізняють три великі — ногайські степові татари, гірські та південнобережні. Вони різнилися дуже суттєво, за говіркою, звичаями, традиціями. Вони довго й нудно дискутували, який діалект обрати за основу літературної мови. Цей процес дуже швидко перервали сталінські репресії. У депортації, в Узбекистані кримські татари дуже перемішалися. Перестали відмежовуватись один від одного, бо більше не існувало замкнутого середовища кожної групи. Кримські татари стали єдиним етносом.
Але посилилося зросійщення.
— Так. Рідну мову не вивчали в школах. Нею розмовляли лише у родині. Не було газет, книжок — нічого. Кримські татари не йшли до узбецьких шкіл, бо не розуміли мови. Йшли до російських.
Ремесла здебільшого не зберегли. Їх почали відроджувати лише з 1990-х років, уже після повернення. У Бахчисараї створили школи традиційного шиття, килимарства. Роблять традиційні ювелірні вироби. Проте це вже етнографія для туристів, а не масове явище, як-от популярні нині татарські кав'ярні чи ресторанчики.
Чи реально говорити про витворення кримськотатарської масової культури?
— Масову культуру формують під впливом освіти. І якщо на 1944 рік існували понад 100 кримськотатарських шкіл, то зараз — 17. Причому кримськотатарською викладають лише в початковій школі. А далі російською або українською. Зараз хочуть їх кількість збільшувати, бо цього вимагає молоде покоління татар. Воно активніше. Вважає, що старші повернули їх до Криму, збудували будинки, дали освіту — тепер завдання молоді відродити мову та культуру. Їхні батьки не мали такої змоги — самі втратили і молодь не навчили. Та це довгий і важкий процес. Бо держава цього не підтримує.
Сплеск кримськотатарської масової культури був на початку 2000-х. З'явилися багато молодих музикантів, фольклорних і сучасних. Вони орієнтуються радше на турецькі зразки.
Яке місце татар в економіці півострова?
— Здебільшого, це малий бізнес, перевезення, торгівля. Дедалі популярніші татарські ресторани, зелений туризм. Але більшість працюють так само, як українці чи росіяни.
Що сталося з іншими депортованими народами?
— Вірмени, болгари, греки, німці частково почали повертатися наприкінці 1980-х. Але німці виїжджали до Німеччини, а більшість болгар та греків за кілька років після незалежності теж почали їхати до власних батьківщин. З вірменами трохи інакше. Більшість сучасних вірмен Криму — втікачі від війни на Кавказі.
Як слов'яни Криму ставляться до татар?
— Конфлікти бувають, але вже стінка на стінку не йдуть. Усі розуміють, що жити разом. Єдина проблема — земля. Татари хочуть повернути собі ті землі, які вони мали до депортації. Але вони здебільшого жили на Південному березі. Після повернення їх туди не пускали, не прописували. Й вони оселились у степових районах. Тепер влада розколює татар питанням землі. Пропонує нові території. Одні погоджуються, а інші вимагають повернути старі.
Як теперішня влада поводиться з кримськими татарами?
— Політика "донецьких" полягає в зачищенні політичного простору. Вже підпорядкували собі міліцію, бізнес, усі проросійські організації, комуністів, нацменшини. Єдине, що лишилося — Меджліс кримськотатарського народу. Влада намагається їх розколоти або дискредитувати.
1 
1
Коментарі
11