"Замість людських очей — сенсор. Камера тут, — показує на місце біля дзеркала заднього виду інженер із Італії 28-річний П"єр Паоло Порта. Відкриває дверцята. — Комп"ютер позаду. Це мізки. Із ним контактують усі сенсори. Розпізнають машину попереду, тримають курс без водія".
Минулого четверга територією стоянки по вул. Луговій у Києві їздить оранжевий електромобіль, схожий на мікроавтобус. Машина їде сама, дуже тихо. Обладнана камерами та лазерними сканерами.
До 10 жовтня делегація з Італії має проїхати 13 тис. км і потрапити на автовиставку до китайського міста Шанхай. Із Мілана виїхали 20 липня. Мають чотири електромобілі. У дорозі їх супроводжують кілька трейлерів. Першим електрокаром керує водій. Слідом їде керований комп"ютером електромобіль. Він уловлює лазером сигнал від першої машини, курсує за нею.
— По рівній дорозі електромобіль позаду їде без водія. Той сидить склавши руки. Хіба скеровує, як щось станеться. Попаде машина в ямку, втратить лазерний сигнал. Тоді може заглохнути, загубитися, — пояснює керівник програми 74-річний Беппе Пенті.
До Беппе Пенті підходить чоловік, питає через перекладача, коли прибудуть до Харкова. Каже, хоче попередити харківських даїшників. Італієць знизує плечима.
— Коли приїдемо у Харків? Передбачити неможливо.
Згадує, в одному з населених пунктів України їхали зі швидкістю 50 км/год.
— А треба було не більше 40. Зупинили, хотіли штрафувати. Ми пояснили, хто такі. Відпустили.
Електромобіль із зарядними пристроями до нього коштує 110 тис. євро.
2 
1
Коментарі