— Сейчас у нас каждую ночь поливают дороги, — розповідає донеччанка 45-річна Марія Стрибун. — Донецк, правда, всегда славился чистотой и ухоженностью. Но теперь за этим следят. На каждой остановке висит табличка с названием. Город очень напоминает русский Ростов-на-Дону. У меня под окнами дорогу танки разбили, как и по всему городу. А сейчас дорожники ремонтируют.
Марія — корінна донеччанка. Місто не залишала від початку війни. Раніше працювала медсестрою на протезному заводі.
— Влітку 2014-го наше підприємство зупинилося. Усіх відправили у відпустку, — продовжує жінка. — Роботи не було взагалі. Потім наш директор утік з документами. Казали, перевіз підприємство в Україну, але адреса фіктивна. Досі не знаємо, де він. Мій відділ закрили, нас звільнили. Цього року знайшла роботу на ковзанці. Їм потрібна медсестра. Платять 240 рублів за день (90 грн. — ГПУ). Зарплату дають щотижня. Чоловік теж два роки сидів без роботи. Зараз влаштувався до приватного підприємця, розвозить товар. Платять 400 рублів (150 грн. — ГПУ) на день. Ще пенсії отримуємо, це плюс 4000 рублів на двох (1,5 тис. грн). Стало легше. Гуманітарку не отримуємо, бо не підходимо за віком. Але сусіди діляться, якщо треба. Купити можна що завгодно. Багато товарів донецького виробництва, "Геркулес" працює (молокопереробний завод. — ГПУ.)
У нас молоко коштує 32 рублі (12 грн. — ГПУ), є соціальний хліб по 10 (3,75 грн. — ГПУ), цукор по 50 за кіло (18 грн. — ГПУ), крупи по 20 (7,50 грн. — ГПУ), картопля — 20 рублів, огірки — 50, олія — 68 (25 грн. — ГПУ).
Влітку 2014-го у Донецьку закрилися більшість магазинів.
— У серпні з продуктами ситуація була критична, — згадує жінка. — Працювала лише мережа "Брусничка" Ріната Ахметова й кілька дрібних крамничок. Не возили навіть воду. З часом усе відновилося. Супермаркети АТБ бойовики відібрали, назвали їх "Первый республиканский".
— Из продуктов у нас есть все, что надо, — додає 24-річна Олена Трошина з Донецька. Не працює, виховує 4-річну доньку.
— На полицях магазинів є продукція з Росії, Казахстану, Білорусі, України. Багато солодощів із Харкова і порошенківського "Рошена". Щоправда, російські солодощі несмачні, як і інша їжа. Але звикнути можна. Нещодавно відкрили "ДонМак" (16 липня в будівлі ресторану швидкого харчування "Макдональдз". — ГПУ). Все, як у Росії. Купила там донечці дитячий набір за 150 рублів (56 грн. — ГПУ), собі взяла картоплю фрі за 75 рублів (28 грн. У столичному "Макдональдзі" коштує 20 грн. — ГПУ). Я раніше любила "Макдональдз", особливо картоплю. Але в донецькому смак набагато гірший. На відкритті було багато людей. Ми скучили за "Макдональдзом". Якість зіпсувалася, але це хоч якесь нагадування про колишнє життя.
— Людей в городе стало больше, — розповідає 63-річний Володимир Іваненко з Донецька. — Дивно, але комуналку платять усі. Почали потроху гасити борги. Люди гуляють містом, їздять відпочивати на море. Скрізь розклеєні оголошення про перевезення до Криму, в Сочі, Анапу. Дітей відправляють відпочивати в російські табори. Із серпня обіцяють пенсії підвищити. Поки що не сказали, на скільки. Я зараз отримую 2300 рублів (862 грн. — ГПУ). Моїй доньці підняли зарплату, вона на молокозаводі працює. Сказали, бюджетникам щокварталу додаватимуть 200–300 рублів (75–110 грн. — ГПУ). В аптеках з'явилися ліки. У мене тиск низький, беру цитрамон. Весною було, що довго не привозили ліків. Великі проблеми лише з медиками. Спеціалісти ж виїхали після початку війни. Немає лікарів, медсестер. Найбільше хочеться, аби перестали стріляти. І пенсії щоб підняли. Озброєних людей на вулицях стало менше. У формі багато, а ось зброю — не носять.
1 
1
Коментарі