27 серпня у Львові поховали бійця 80-ї десантно-штурмової бригади 24-річного Дмитра Ґудзика. Загинув 20 січня 2015-го в Донецькому аеропорту, був невпізнаним шість років і сім місяців.
Дмитро Ґудзик родом із села Ванів Червоноградського району на Львівщині. 2014-го його мобілізували в 90-й окремий батальйон 80-ї бригади. Служив водієм-механіком бронетранспортера. Під час оборони аеропорту возив бійців, тягав артилерійську установку. Доставляв у термінал воду, їжу та боєприпаси, вивозив поранених і загиблих.
20 січня Дмитро Ґудзик вкотре вирушив у термінал. Завозив у район старого терміналу зенітну установку ЗУ-23–2 із чотирма солдатами розрахунку. На злітній смузі в бронетранспортер влучив ворожий снаряд. Почалася пожежа, детонував боєкомплект.
— Дмитро спокійно доповів по рації, що горить. Десантуватися немає змоги, бо сильний обстріл, — розповідає тодішній старшина батальйону Віталій Гнатенко. — До безпечного місця не дотягнули метрів 200.
Бронетранспортер вибухнув. П'ятеро українських воїнів згоріли.
Останки загиблих Дмитра Ґудзика, Владислава Алексейчука, Олексія Марченка, Петра Савчука та Миколи Самака забрали з аеропорту за місяць. Поховали як невпізнаних солдатів на Краснопільському цвинтарі у Дніпрі.
— Тіла були обгорілі, — говорить тодішній командир роти Валерій Курко. — Впізнати їх було неможливо, але я знав, що це мої солдати. Визначив по номерах автоматів, які стирчали з грудей.
У квітні 2017 року останки ексгумували. Дружина Дмитра відмовилася впізнавати чоловіка. Була переконана, що він у полоні.
Дмитро Ґудзик став 112-м бійцем 80-ї бригади, який загинув на Донбасі. 14 воїнів підрозділу досі вважають безвісти зниклими.
2 
1
Коментарі