Дітей називають Настями та Максимами

Із початку року найпопулярнішими іменами в Україні стали Анастасія та Максим. До рідкісних потрапили колись популярні Ніка, Сніжана, Лада, Олесь, Арсен і Влад.

Батьки також записували дітей іменами, які не відповідають правилам українського правопису: Катіріна, Лізавєта, Філіп, Данііл, або ж на російський манер: Алєся, Владімір. Найдивовижнішими іменами в Міністерстві юстиції вважають жіночі Азимаой, Султанпаша, Жаклін-Нанйіп і чоловічі Віват, Мартін Лютер і Добриня Нікітін.

— Ім"я визначає, як людину сприймають інші, — каже 56-річний Сергій Болтівець, заступник директора Інституту психології. — В українській традиції притаманно зберігати пам"ять про рід. Дитині давали ім"я бабусі, прабабусі чи дідуся, прадідуся. І коли людина стикається із загрозами та небезпеками, вона опирається на досвід родини. Гадає: а як на моєму місці вчинила би мудра бабуся? Це психологічна опора. Традиційне ім"я сприяє зміцненню психічного здоров"я, захищає людину. Тому дітей називати краще іменами, випробуваними тисячоліттями.

Якщо дитину називають не родинним, але розповсюдженим ім"ям етносу, це задає моральні орієнтири. Наприклад, хлопчики з іменем Тарас співвідносять себе з Тарасом Шевченком, рівняються на цю постать. І навпаки: у Німеччині в післявоєнні роки мода на Адольфів різко впала, бо люди не хотіли називати своїх дітей іменем ката.

Чим менше людина виділяється, тим більше в неї шансів вижити

Якщо ім"я різко відрізняється від інших, людина позбавляється певної точки психологічної опори. Вона має постійно відстоювати свою неповторність, доводити, що ім"я є доречним. Інакше її засміють, вона буде білою вороною. Рідко трапляється, щоб людина уславила своє незвичне ім"я. Із відомих науковців можу назвати Іринарха Поліхронійовича Скворцова (видатний гігієніст початку ХХ ст. — "ГПУ").

Часто незвичні імена для нашої країни українізуються. Так, Мікаель або Моше стає Михайлом. Тоді людина перебуває в ситуації роздвоєності: насправді я такий, а для вас — інший. Це не сприяє психічному здоров"ю.

У радянські часи дітей часто називали однаковими іменами, щоби приховати індивідуальні відмінності. Іноді у класах училося по шість–десять Тетян, Олен та Олександрів. Батьки вважали: чим менше людина виділяється, тим більше в неї шансів вижити. Ім"я було уніформою.

×