"Я мушу з ним відійти, ми так вирішили," — написала у передсмертній записці 75-річна Марія Кононець із Чернігова. Вони з чоловіком, 60-річним Миколою Печкановим, повісилися в себе в квартирі на одвірках в один день — 21 вересня, на свято Різдва Пресвятої Богородиці.
Вони прожили разом 19 років. Наприкінці серпня лікарі винесли Миколі вирок — рак печінки. Жити йому залишалося не більше місяця.
— Коли Маша дізналася про діагноз чоловіка, ходила як у воду опущена, — згадує сусідка покійних Галина. За професією медсестра, вона щодня колола Миколі знеболювальне. — Уранці, в день смерті сусідів, я заходила до них. Домовилися, що зайду ввечері. Коли подзвонила у двері, ніхто мені не відкрив. Хоч мала ключа, заходити побоялася, пішла до дільничного міліціонера...
— Кілька днів не могла заспокоїтися після побаченого, — розповідає "ГПУ" Тетяна Чікова, 27 років, помічник прокурора Чернігівської міської прокуратури. Вона була у квартирі одразу після їхнього самогубства. — З коридора квартири ліворуч і праворуч — двоє дверей, які ведуть до кімнат. На одвірках висіли трупи. Ліворуч — чоловіка, праворуч — жінки.
До смерті подружжя старанно приготувалося. Склали на столі одяг, у якому їх слід було наряджати у домовину. У конверті приготували гроші на похорон. У кутку біля вхідних дверей склали шматок брезенту і два чисті простирадла. На брезенті їх мали виносити, а простирадлами прикрити тіла. Вимили квартиру, винесли на смітник зайві речі. У кімнатах позавішували дзеркала. Порвали і викинули всі свої фотографії.
— В одвірках вони зробили отвори, куди протягнули зашморги. Біля повішених лежали перекинуті кухонні табурети, — згадує Тетяна Чікова.
Обоє в передсмертних записках просили не збирати грошей по сусідах на вінки і ховати їх із моргу, не завозячи до квартири. "Поховайте нас поруч, і якщо можна, то в одній ямі..." — написав Микола Печканов.
— Із сусідами ми душа в душу майже 10 років прожили, — каже 49-річний Володимир, сусід покійних з квартири праворуч. — То дядя Коля по господарству допоможе, то тітка Маша грошима до зарплати виручить. Хороші люди були, все у них було ладно, мирно.
У Марії дітей не було
— Вони завжди були разом, — додає сусідка Інеса. — На базар, у магазин — завжди вдвох. Як починався грибний сезон, у лісі пропадали. Коли дядя Коля захворів, Маша двічі на день ходила до нього у лікарню, носила їсти. Я з нею розмовляла за тиждень до їхньої смерті. Вона журилася, що Коля відмовився від операції. Маша на 75 років не виглядала. Міцна була, моложава. Жила б ще й жила, яка глупа смерть...
Марія Кононець та Микола Печканов мали інші сім"ї до того, як побратися. У Миколи перший шлюб розпався, а Марія першого чоловіка рано поховала. Все своє життя жінка пропрацювала контролером у місцевій жіночій колонії. Микола був сантехніком у котельній.
Микола мав сина від першого шлюбу. Але відколи одружився із Марією, не підтримував стосунків із ним. У Марії дітей не було. На похорони літніх людей ніхто із родичів не прийшов. Сусіди навіть не знають, як повідомити Миколиному синові про смерть батька.
2 
1
Коментарі