Чоловічий погляд на історію

 

Півстоліття тому, напровесні 1956-го, відбувся ХХ з" їзд радянських комуністів. Після нього почалося те, що потім охрестили Відлигою.

А ця картина написана за два роки до з" їзду. Вона називається "Весна". Автор — академік Аркадій Пластов, лауреат Сталінської премії, яку він одержав за полотна про щасливе життя колгоспників.

Чи академіку набридла Москва, чи він справді так полюбив "живописних" селян, але Пластов переїхав жити в глуху російську дєрєвню. А дєрєвня совєцька тоді була на суворо-безпаспортному режимі. Й коли академікові, сталінському лауреатові Пластову доводилося в якихось справах їхати з дєрєвні до Москви, то мусив брати замість документа спеціальний письмовий дозвіл у сільраді. Отакий він був дивак, той академік, і такий був його час.

Але в оцій картині сказано про той час більше, ніж у кілограмах партійних документів. І сказано, вгадано — на два роки раніше.

У "Весні" є передчуття, яким жила величезна країна, від Карпат до Камчатки.

Весна — дитина — жінка. Це те, що бачили перед собою — роками — у снах і мареннях мільйони безпаспортних, зеків і спецпоселенців, учорашніх штрафників і бандерівців, засланих навічно у вічну мерзлоту. Багатьом із них, хто доживе, ці сни доведеться дивитися ще два роки, до ХХ з"їзду. А хтось сяде вже після Відлиги. Так, це суто чоловічий погляд на історію. Але яка історія, такий і погляд. А більше про рік 1956-й читайте на 27-й сторінці.

×