Біля Полтавської облдержадміністрації на Марш пам'яті збираються майже 300 людей. На сходах будівлі ставлять 3-літрову банку червоної фарби. Має напис "Русский мед".
— У меня братик с августа воюет на Востоке. 15 числа позвонил и плачет: Дима, я этот автобус видел, там женщин много мертвых, лужи крови. Брат стойкий, а тут сорвался. Кричал, что голыми руками сепаров убивать готов, — 19-річний Дмитро Клименко натягує на лоба синьо-жовту шапку. — Жалко, що народу так мало прийшло. Друзі з Києва дзвонили. Кажуть, там тисяч з 10 стоїть.
Після молитви за Україну і хвилини мовчання присутні по черзі підходять до мікрофона. Більшість читають вірші про кіборгів та Путіна. За 20 хв. натовп проїжджою частиною вирушає до Успенського Собору Київського патріархату.
— Для перемоги треба три речі: брати тільки добровольців, день і ніч валити артилерією по терористах та повністю перекрити кордон із Росією, — розмірковує 25-річний Роман Король. Навчається в магістратурі полтавського педуніверситету. — У мене товариш під Донецьком. Каже, більша частина мобілізованих — голови з укриття висунути бояться. Влада повинна дати чіткі вказівки: брати тільки бажаючих. Інакше Донбас відвойовуватимемо роками. І далі гинутимуть невинні люди, як під Волновахою.
1 
1
Коментарі