— Сусідів не вибираємо. Комусь судилося жити з психічнохворою бабусею, у когось у під'їзді квартиру знімають наркомани чи повії, — каже столичний психіатр 45-річний Віктор Закревський. Працює в одній із київських клінік. Чотири роки в закладі пропагували програму "Соціалізація психічнохворих пацієнтів 2008-2012".
— Через стінку в мого сина колись жив чоловік, який вважав себе онуком Гітлера. Весь під'їзд обмалював свастикою. З ним страшно було в ліфт сідати, бо замість "добрий день" кричав "хайль Гітлер". У квартирі тримав труну. На вихідні міг виставити її в під'їзді. Сусіди боялися дітей на прогулянку випускати. Син через нього квартиру не міг два роки продати. Як покупці дізнавалися, що через стінку живе псих, навіть знижка у 5 тисяч доларів не могла переконати придбати житло.
Віктор Сергійович розкладає на столі картки своїх пацієнтів. Половині — 20-30 років.
— Кожен восьмий українець має психічні розлади, але не всі звертаються до лікаря. Якщо раніше серед пацієнтів переважали 40-річні, то зараз палати психдиспансерів переповнені молоддю. Більшість потрапляють із діагнозом шизофренія. Ця хвороба не вроджена. Спровокувати розлад психіки може травма голови або інсульт.
Бере зі столу картку.
— Лікував Олексія з Київщини. Батьки замикали хлопця вдома, бо він міг під час зривів розгулювати по вулиці із сокирою. Коли в селі зґвалтували школярку, міліція першим ділом прибігла до нього. Але хлопець тоді проходив лікування у психдиспансері. Інакше б усе на нього повісили, бо селяни хотіли здихатися сусіда-психа. За статистикою, серед людей, які знаходяться на обліку як душевнохворі, відсоток злочинців значно менший, ніж серед здорових.
Як змінити у людей ставлення до психічнохворих?
— Раніше я думав, що намагатися соціалізувати психічнохворих — це марна справа. Люди ставляться до них, як до прокажених. У нас не вистачає соціальної реклами, яка б учила бути толерантними до таких. Добре зводити спеціальні гуртожитки для людей зі зламаною психікою, де був би медперсонал, працювала кухня. У європейських країнах психічнохворим легше влитися у соціум. Вірніше, вони з нього не випадають. 20 відсотків європейців щороку обстежуються й лікуються у психіатрів. Вони працюють на відповідальних посадах, нормально співіснують із сусідами. У США до психіатра направляють поліцейських, яким довелося застрелити злочинця. Доки не пройде курс лікування, його не допустять до роботи. Людей із важкими формами хвороби доглядають удома соціальні служби. Щотижня їх відвідують психолог і реабілітолог.
Скільки разів на рік хворим треба проходити медогляд?
— Щопівроку повинні спостерігатися у лікаря. Люди з психічними розладами не завжди буйні. Такі сусіди можуть себе тихо вести весь рік, а в березні-квітні, коли переживають загострення, стають агресивні, маніакальні. Хвороба прогресує, якщо пацієнт нерегулярно приймає ліки або перестає їх уживати. У стаціонарі лежать від 10 до 45 днів. Роками їх ніхто тримати не буде. Для цього є інтернати. Але за перебування в них мають платити родичі.
Як поводитися із психічно неврівноваженим сусідом?
— Не провокуйте на агресію, продовжуйте вітатися, коли зустрічаєтесь у ліфті чи під'їзді. Не дивуйтеся, якщо не почуєте відповіді. У період загострення вони можуть вас не впізнати або прийняти за уявного героя. Стежте за тоном під час розмови. Він не повинен бути ні зневажливим, ні поблажливим. Ризиковано робити різкі рухи, аби не викликати у хворого сплеск агресії, не постати у ролі ворога. Ніколи не суперечте таким людям. Коли каже, що чує голоси, погоджуйтеся.
Що робити, коли такий сусід стає соціально небезпечний — порушує спокій, виявляє агресію?
— Викликати міліцію і "швидку". За Радянського Союзу, якщо психічнохворий заважав сусідам жити, пацієнта забирали у диспансер і відпускали після курсу лікування. З 2000 року в Україні діє новий закон "Про психіатричну допомогу". Тепер пацієнта можна госпіталізувати тільки за його згодою або рішенням суду.
Як часто на небезпеку наражається персонал лікарень?
— У психлікарнях зараз майже не використовують гамівні сорочки. Медперсонал щодня наражається на небезпеку. Часто буває, що медсестра заходить зробити укол, а пацієнту в цей час уявляється велика анаконда, від якої краще сховатися під ліжко чи накинутися з виделкою. Серед пацієнтів психлікарень багато продавців, учителів, охоронців. Є актори і підприємці. У товариша в клініці лежав учитель фізики, який після 45 років почав уявляти себе агентом спецслужби. Своєю місією бачив порятунок інших пацієнтів від лікарів.
2 
1
Коментарі