"Біля крутих могил пусто, хоть шаром покаті"

У трьох секторах Розсошанського кладовища в Полтаві поховані відомі полтавці, місцеві багатії.

— Глянь, біля крутих могил пусто, хоть шаром покаті, — перемовляються між собою дві літні полтавки 13 травня вранці. — Квітки якісь положили, конфетки і втекли бистро. А біля простіших родня сидить, чарочку піднімає.

Проходять повз могилу волейболіста Ігора Лисенка. Зі звороту гранітної плити викарбуване його фото — з м'ячем у руках за волейбольною сіткою.

— Таню, глянь, он, поруч із волейболістом, постамент у формі книжки. Може, такий на могилу батька поставити? — говорить одна з жінок, тримає чорний пакет, з якого виглядає шмат ковбаси й пляшка кока-коли. Підходить до могили поета 86-річного Федора Гаріна. На одній частині стели його портрет, на іншій уривок вірша: "Я сам — ночная тишина, но вечный сон никто не будит. Но уверен, что луна меня проведать не забудет". — Красиво, аж на сльози пробиває, але могила не прибрана, заросла травою, стакан бруднющий.

Жінка з пакета дістає пляшку з водою, вимиває склянку, наливає води, кладе жменею цукерок "Шарм".

10 сумок продуктів та напоїв зібрав за два поминальні дні 45-річний Михайло Бриков на Розсошанському кладовищі в Полтаві. Каже, що цього вистачить на місяць йому з дружиною і їхнім шістьом дітям. Паски та  ковбасу їстимуть передусім, бо вони швидко псуються. Цукерки і печиво залишать на потім.

×