"Твоя Аленушка здохнет в понедельник через 2 дня если не вылезешь с политики". Таке СМС-повідомлення, написане латинськими літерами, отримала увечері 24 листопада Ірина Анатоліївна з Кременчука на Полтавщині. Вона протестує проти закриття міської школи №14, де навчається її дочка 15-річна Альона.
— Была суббота, обычный вечер, когда пришла первая эсемеска, — згадує мати. — Її відправили з інтернету. Мене аж затрусило. За 2 години прийшла ще: "Ирина Анатольевна, заявите в милицию, Алене будет плохо. За вами следят, так что пусть Алена будет аккуратна". Я почала всіх обдзвонювати. Що робити? За півгодини прийшло третє: "Еще раз откроешь рот, нажалуешься. Я знаю, где ты живешь и куда идет твоя Аленушка и во сколько времени". Що відчувала — не передати. Донька наступного дня мала йти на репетицію з хореографії. Я працювала, відпускати її саму боялася. Попросила маму. Про есемеску нічого не сказала. І так на ліках сиділи, до другої ночі не спали. Зараз живемо в страху — постійно передзвонюю дитині, боюсь, як довго не бере трубку.
Матір звернулася до міліції та прокуратури. Подібні повідомлення отримали батьки ще двох школярів. Вони теж виступали проти закриття школи.
Загальноосвітня школа №14 — у центрі Кременчука на вул. Гагаріна, 14. Тут навчаються 227 дітей. Окрім здорових, є школярі з вадами слуху.
Міська влада планує закрити школу, учні мали би розійтися по інших навчальних закладах. Щороку утримання школи обходиться місту в 600 тис. грн — стільки ж потрібно, щоб купити зимові шини для всіх тролейбусів. Інших спецзакладів тут немає.
— Ця каша заварилася у серпні. Почула, що школу закривають, — продовжує Ірина Анатоліївна. — Ми почали писати у різні інстанції. Але чиновники сміються. Нас обзивають дурнями, а дітей — дебілами. Головний аргумент — у бюджеті немає грошей. Учнів хочуть запхати в ліцей №11, що через забор від нашої школи. Моя Альона там училася. Вона відмінниця, співає, танцює, але у класі була ізгоєм. Перевелася звідти.
— В том лицее учатся одни мажоры. Их привозят на машинах, дают по 200 гривен в день, — пояснює Олена Мигаль, 37 років. Її син Роман навчається у школі №14. — Наші ходили туди на уроки праці. Ліцеїсти плюються, обзиваються, кидають грязюкою. Школи між собою б'ються. А наші педагоги — хороші люди, їм діти не байдужі. Нам кажуть, що у нашій школі нема спортзалу. Але діти їздять на олімпіади, гарно виступають. З іншого боку, місто три роки не виділяє нам грошей. Кричать, що школа страшна. Та ж чиновники самі її запустили.
27 листопада 150 батьків страйкували біля міської ради. Мер 47-річний Олег Бабаєв пообіцяв не закривати заклад до кінця навчального року.
— Мені приємно, що у батьків є почуття патріотизму, — каже Анатолій Ващенко, директор 14-ї школи. — Але хоч би як вони і весь педагогічний колектив старалися — ми нічого не змінимо. У нас немає майстерень для трудового навчання, спортивний і актовий зали — це переобладнані приміщення, замість їдальні — роздаткова. Міські школи можуть прийняти на 11 тисяч дітей більше, ніж є зараз. З економічної точки зору, виходу немає.
Городяни кажуть, у закритті школи зацікавлений перший заступник мера Андрій Погрібний. У цьому приміщенні планують облаштувати Центр із надання адміністративних послуг.
2 
1
Коментарі
17