Після п'яти місяців полону одеситка 40-річна Анхар Кочнєва повернулася в Україну. Її захопили повстанці у Сирії. Працювала там журналісткою, перекладачем, організовувала туристичні екскурсії.
На зустріч Кочнєва прийшла у чорних штанях і смугастій футболці. На плечах притримує шалик, у якому її викрали. Взута в коричневі шкіряні кросівки. Каже, під час зйомки репортажів ходила в них по крові й тілах жертв сирійських повстанців. Часто всміхається, точних відповідей уникає.
— 9 жовтня поверталася на таксі додому в Дамаск із міста Хомс. На дорогу вискочили кілька чоловіків, переодягнених у форму сирійських солдатів. Кричали, що проб'ють машину автоматною чергою. Мене утримували в одному з сіл на півночі країни. Зараз у Дамаску сім тисяч заручників. Це сирійці, європейці. Багато жінок і дітей.
Будинок хоч був обладнаний всіма комунікаціями, але дуже холодний. Через розбите вікно при мінусовій температурі стеля вкривалась інеєм. Повстанці спали на матрацах, я — на ліжку. В них була одна ковдра, в мене — три. На вулицю виходити забороняли. Інколи перепадало м'ясо, кебаб, риба. Сама готувала картоплю, рис. Був час, коли голодувала.
Охоронці спершу говорили, що скоро звільнюся, побачу доньку. Але потім ставлення змінилося — день хороший, день поганий. Могли зриватися на мені.
Знаю, що в бойовиків зарплата 100 доларів. Спочатку вимагали від української сторони викуп 50 мільйонів доларів, потім гуманітарну допомогу. З ними неможливо було вести переговори.
Утечу запланувала заздалегідь. О шостій ранку перейшла в кімнату, де жили охоронці, потім минула ще три і вийшла з будинку. Змастила двері, щоб не рипіли. Тихенько винесла свої речі в сумці й пластиковий бідончик з-під молока для конспірації, ноутбук запхала в штани. Один з охоронців чатував на вулиці, другий спав у кімнаті. Вулична охорона в цей час пила чай по інший бік воріт. Через 10 кілометрів вийшла на поселення, яке не підтримувало опозицію. Звідти мене перевезли за 40 хвилин моторним човном через озеро. Далі — машиною до Дамаска. У повстанців залишилися мій закордонний паспорт і фотоапарат.
Я досі не сказала жодного поганого слова про лідера угруповання, яке мене викрало. Бо в мене з ним нормальні людські стосунки. Свідчення про те, що сталося, не давала ні українській стороні, ні сирійській.
Чоловік Кочнєвої та донька 10-річна Лінда живуть у Москві. Через два тижні Анхар планує повернутися до Сирії.
7 
1
Коментарі
4