Публікуємо поіменний список полеглих у червні захисників України. Відомо про смерть 13 бійців, вісім — бойові втрати. Інформація про деяких — неповна. Наймолодшому із загиблих у бою було 22 роки, найстаршим — 48.
Найгостріша ситуація була 7 червня, тоді загинули двоє військовослужбовців, 12 — отримали поранення.
24 червня було найбільше обстрілів — 44. За місяць поранення отримали 76 захисників України. 2–3, 9–10, 15, 28 та 30 червня обійшлося без поранених, за даними штабу операції Об'єднаних сил. Російські окупаційні війська 738 разів обстрілювали українські позиції.
Бойові
4 червня
Унаслідок обстрілу автомобіля 17-ї окремої танкової Криворізької бригади поблизу Новоселівка Друга Ясинуватського району на Донеччині від множинних уламкових поранень загинули двоє бійців.
Едуард Лазарєв, 48 років, із Бродів Львівської області. Молодший сержант, водій-електрик мінометної батареї. До війни служив у батальйоні забезпечення. Контракт на військову службу продовжив у вересні 2015-го.
— Він сам пішов у Бродівський військкомат. Просив, щоб його скерували на Донбас, — каже побратим Анатолій Проказюк.
Лазарєв був за кермом вантажівки ГАЗ-66, що везла продукти на позиції, коли в авто влучила російська протитанкова керована ракета.
Залишилися дружина, донька й онуки.
Олександр Лин, 48 років, із села Явдохівка Софіївського району Дніпропетровської області. Старший солдат, старший навідник мінометного взводу. Контракт на військову службу підписав у січні цьогоріч. Прийшов на початку 2019-го на посаду мінометника.
Майже 30 років пропрацював на металургійному заводі "Криворіжсталь".
Залишилися мати, брат, сестра, дружина та дві доньки.
5 червня
Владислав Бережний, 22 роки, із райцентру Сватове Луганської області. Загинув від кулі ворожого снайпера поблизу Золотого на Луганщині за шість днів до дня народження.
Сержант, командир відділення у 54-й механізованій бригаді. Перший контракт на службу підписав 2015-го 18-річним.
Коли про службу дізналися батьки, були в шоковому стані, казав. Але потім підтримали сина. Хотів піти вчитися на офіцера.
Залишилися батьки, дружина та 2-річний син.
7 червня
Уночі 7 червня ворожа міна калібру 122 мм влучила в бліндаж на позиції спецпідрозділу "Азов" поблизу Новолуганського на Світлодарській дузі. Двоє військових загинули на місці. Ще 11 гвардійців зазнали поранень, бойових травм, контузій.
Максим "Максон" Олексюк, 23 роки, із Козятина Вінницької області. Загинув унаслідок уламкових поранень голови. За кілька днів збирався йти у відпустку.
Тієї ночі Олексюк не мав виходити на бойову позицію. Але сам виявив бажання допомогти товаришам її облаштувати.
Сержант із червня 2016-го проходив строкову службу. У полку "Азов" служив із 2017 року.
Залишилися мати та молодший брат.
Дмитро "Круглий" Пругло, 28 років, із Полтави. Старший лейтенант, заступник командира роти з роботи з особовим складом.
"Круглий" брав участь у всіх основних боях підрозділу. Прийшов до "Азова" 2014-го.
— Я ніколи не бачив його розгубленим, — каже начальник штабу 1-го батальйону полку "Подвох". — Незважаючи на те, що ми всі прийшли на війну, не маючи досвіду, він тримався так, ніби це була його не перша війна.
Просив, аби його тіло спалили. Прах воїна поховали на Алеї героїв на міському цвинтарі. Урну до могили опустила його дружина.
19 червня
Олександр Ляшок, 24 роки, із села Михайлівка Олександрійського району Кіровоградської обаласті. Загинув унаслідок множинних осколкових поранень, під час нічного бою біля Новотроїцького на Донеччині.
Старший матрос 137-го батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти.
Хлопець захоплювався спортом. Йому пропонували продовжити навчання у спортивній школі Харкова, але він відмовився. Закінчивши школу ще до війни, пішов до війська. Перший контракт підписав 2013-го, останній — у квітні цьогоріч.
Залишилися матір і двоє братів.
22 червня
Анатолій "Жмурик" Сорочинський, 30 років, зі Львова. Підірвався на міні поблизу селища Оленівка Волноваського району Донецької області. Солдат 3-го мотопіхотного батальйону "Воля" 24-ї бригади ім. Короля Данила.
Його тіло не могли забрати із "сірої зони" протягом двох днів.
— Анатолій загинув як справжній воїн — до останньої хвилини не випускав із рук зброї. З нею його і знайшли пошуковці, — повідомляють у бригаді.
Воював із 2015 року у складі батальйону "Айдар". Новий контракт підписав 2017-го.
23 червня
Олексій "Карлсон" Карлаш, 26 років, із села Розкопанці Богуславського району Київської області. Помер у Харківському шпиталі від осколкового поранення голови, отриманого 19 червня неподалік Попасної на Луганщині.
Молодший сержант, служив у 54-й механізованій бригаді. На фронт пішов добровольцем 2014-го.
Олексій був активний користувач "Фейсбуку", не полишав громадської діяльності навіть в армії. Під час відпустки в Києві 10 червня брав участь в акції на Банковій "Зупини капітуляцію", спрямованій проти намірів нової влади "не стріляти у відповідь". Увечері після цього відбув поїздом на Донбас.
Удома залишилися матір і брат.
Небойові
3 червня
Вадим Забава, 46 років, із міста Гуляйполе Запорізької області. Загинув унаслідок нещасного випадку поблизу Широкиного Волноваського району на Донеччині. Старший сержант, головний сержант батареї у 80-й десантно-штурмовій бригаді. На війні був із третьої хвилі мобілізації з 2015 року, пізніше — підписав контракт. Став одним із засновників ГО "Спілка ветеранів АТО" Гуляйпільського району.
Залишилися матір, брат — також учасник АТО, дружина, донька та син-десантник.
13 червня
Сергій Федчук, 20 років, із села Великі Загорці Дубенського району на Рівненщині. Помер у Львівському шпиталі. Був у комі внаслідок черепно-мозкової травми.
2 червня йому виповнилося 20 років. Вступив на службу до Збройних сил України за контрактом у червні 2017-го.
Залишилися батьки та молодший брат.
Віталій "Механік" Малозовенко, 24 роки, із села Тирлова Балка Устинівського району Кіровоградської області. Помер за тиждень після дня народження від мінно-вибухової травми, отриманої поблизу Пісків Ясинуватського району Донецької області.
Штаб операції Об'єднаних сил не повідомляв про бойові втрати 13 червня.
Був старшим солдатом, командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 34-го батальйону 57-ї мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка.
Вдома залишилися батьки, дружина й донька.
15 червня
Іван Сіренко, 47 років, із села Немія Могилів-Подільського району Вінницької області. Помер унаслідок раптової зупинки серця. Старший солдат 69-го батальйону 138-ї радіотехнічної бригади. На фронт пішов 2016-го після демобілізації молодшого брата-добровольця Андрія.
Залишився молодший брат, матір померла торік.
17 червня
Павло "151" Тихонов, 43 роки, з Кропивницького Кіровоградської області. Загинув у аварії неподалік Донецького аеропорту. Командир розвідувального взводу 42-го батальйону "Рух Опору" 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка.
Пішов на фронт у травні 2014-го. Учасник боїв за Дебальцеве. Восени 2017 року отримав контузію та перелом ноги.
Залишилися батьки, дружина, син і донька-військовослужбовиця.
Сергія Кононка перепоховали через п'ять років
Бійця батальйону "Айдар" Сергія Кононка 4 червня перепоховали в райцентрі Обухів на Київщині. Його закатували у полоні в серпні 2014-го луганські бойовики.
Тіло бійця терористи віддали у грудні 2014 року. Його поховали на Старобільському кладовищі як невпізнаного. Над останками провели кілька експертиз ДНК. Остання, п'ята, підтвердила, що це Сергій Кононко.
Прощання з "айдарівцем" відбулося на центральній площі Обухова. Проститися із Сергієм прийшли його рідні, бойові побратими, друзі.
4 
35413
Коментарі