— У 2014-му прибули у село Водяне біля Донецького аеропорту. Звідти працювали по околицях аеропорту, селищу Опитне, позиції "Зеніт", що була у круговій обороні, — розповідає 42-річний Олег Кузько з позивним "Кулібін", начальник штабу Добровольчого українського корпусу "Правий сектор".
— Опитне тоді наші не контролювали. Не було лінії розмежування. Повсюди були діри. Крізь них лізли ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Розблокували позицію "Зеніт". Провели блискучу операцію із зачистки Опитного. Звільнили всі північні околиці аеропорту. Наша група взяла 17-ту висоту "Мурашник", метеовежу біля аеропорту.
Часто доводилося вступати у ближній бій з ворогом?
— Ми майже не стріляли. Це заслуга "Сєви" (капітан Всеволод Воловик, загинув 21 листопада 2014-го. — ГПУ). Акуратно мінували. Чекали, слухали, як вони підриваються. Потім аналізували роботу. Перший контактний бій відбувся в листопаді на мій день народження. Група взяла у полон окупанта. Я з побратимами був у прикритті. При відході вступили у бій. Відпрацювали чітко.
Мали незавершену справу. За півтора кілометра від наших позицій лежали двоє мертвих побратимів: "Сифон" і "Хруст". Загинули під час розвідки боєм 17-ї висоти. Росіянам були нецікаві. Ми не могли забрати їх. Лише за декілька тижнів при наступі дістали їхні тіла. Так виникла Окрема тактична група імені капітана Воловика.
21 листопада 2014-го сталося непоправне. "Сєва" підірвався на розтяжці. З ним загинув Володимир Байдюк з позивним "Морпєх". Ще троє бійців ЗСУ отримали важкі поранення.
23 листопада росіяни накрили нас артилерією. Гатили дуже прицільно, точно де ми жили. Наводилися "безпілотником". Нас урятували окопи, які "Сєва" наказав викопати. Міна потрапила в будинок. Звідти вискочив друг "Хорват" і в самих капцях ускочив в окоп. Ніхто не постраждав, лише техніку пошарпали.
Я того року святкував уже третій день народження. Прилетіла міна. Осколок утрапив мені в голову. За секунду перед тим встиг надіти каску. Зараз у мене вдома з великою вм'ятиною.
Багато хлопців не носять шолома, бронежилета. Це помилка?
— Неприпустимо нехтувати такими правилами. Амуніція придумана не просто так. Якби не каска у листопаді 2014-го, лежати б мені у землі. 2017-го мав поранення. Розслабився, був без бронежилета і каски. Отримав порцію осколків у тіло.
Чи були виїзди на масштабні операції з армією?
— Частина бійців мала працювати по Дебальцевому, щоб розблокувати дорогу. Тих хлопців очолював "Семен" (Григорій Семенишин, загинув 18 січня 2016 року. — ГПУ). Але їм не дали воювати. Розблокування — лише на папері. Здавалося, ніхто не був зацікавлений зупинити просування російських військ.
Що відбувалося далі?
— Нам важко було. Але війна тривала, і ми працювали на знищення ворога. 9 червня 2016-го провели операцію в районі шахти Бутівка під Авдіївкою. Група бійців ДУК разом із хлопцями з 128-ї бригади знищили один із опорних пунктів окупанта. За даними нашої розвідки, убили вісім ворожих бійців.
Літо і осінь провели в Мар'їнці. Потім мене важко поранило. Через довге лікування покинув пост командира підрозділу. За деякий час очолив штаб ДУК.
Підемо в українську армію за однієї умови
Добровольці вступлять до Збройних сил України тільки після офіційного оголошення про збройне звільнення окупованих територій.
— Ми готові бути частиною української армії. Якщо буде наказ про збройне звільнення окупованих територій, — каже Олег Кузько.
— Наша армія ще може тягатися з Росією, але це рівень ХХ століття. А ми хочемо піти в українську армію ХХІ століття , — додає командир.
3 
35413
Коментарі