У селі Кордишівка під Вінницею у складі буксирної бригади була сільська активістка Югина Іщенко.
— Згадують, що навіть горщики з печі діставала, витрушувала. Насміхалася, як діти повзали по підлозі і збирали зернята, — розповідає Микола Гармидер, 58 років, завідувач сільського музею. — Ця жінка так і прожила все життя самотньою, із матір'ю і сестрою. Ніхто її заміж не брав. Люди цуралися. Одна жінка казала своїй дочці: "Як помру і Югина прийде вінки нести, вижени її з подвір'я".
Працювала Югина спочатку в сільраді. Потім пішла на ферму свинаркою. Після смерті сестри забрала до себе племінницю Ніну. Та й доглянула Югину, яка померла 1957 року.
— У буксирні бригади йшли, бо там давали багато пільг, щоб заохотити вибивати продукти у селян, — розповідає кандидат історичних наук Валерій Рекрут, 62 роки.
— "Ударники" отримували премії 500 та 1000 карбованців. Хоча бувало, той обшукує хату в одному селі, а в нього вдома, в сусідньому, інша бригада забирає всі продукти.












Коментарі