— Після потопу всю неділю комунальщикам дзвонили, просили, щоб вони трубу починили. Ті тільки кажуть: "У своїх домах ми самостоятєльно ці проблеми рішаємо". Жителі зливну трубу фуфайками обмотали. Може не замерзатиме. Після Різдва рішатимемо, що дальше робити. Готові і в Київ страйкувати їхати, може так толк буде. Світло включили до Нового року, але старалися прибори не вмикати, щоб не погоріли, бо всюди ж сирість, — розповідає 3 січня полтавка 59-річна Ніна Звягольська.

26 грудня о 8.00 у Полтаві 9-поверхівку на вул. Богдана Хмельницького, 36, де живе Ніна Звягольська, затопило талим снігом. Зливна труба забилася льодом і не пропустила воду. Та через дах полилася в під'їзди.

— Вода із потолка аж хлестала. За считані минути ледь не по коліна натекло. Увесь під'їзд із відрами бігали. Тільки з дев'ятого етажа за пару годин около 60 відер води вилили. Якби вовремя не среагірували — по перший етаж усіх би затопило, — розповідає 73-річна Марія Терещенко. 27 грудня о 17.00 проводить на сходовий майданчик на дев'ятому поверсі будинку. — До трьох часів дня під'їзд спасали. Слава Богу, хоч у квартири вода не попала.

Жінка показує на стіни та підлогу сходового майданчика. Там залишилися великі патьоки.

Ніна Звягольська забирає з під'їзду порожні відра.

— Я коли поняла, що біда, то зразу комунальщикам дзвонити кинулася. А вони толком нічого отвітити не можуть. Мол, тече з криші, а це — не їхня парафія. Так і сказали: "Приватізірували квартири, то рішайте свої проблеми самі", — каже Ніна Григорівна. — Потом все-таки майстер із жеку прийшов. Та нічого не зробив. Тільки дивився, як жильці воду собирали.

На проліт виходить жінка років 40.

— Слава Богу, у когось із жильців знайомий газовщик. Він газовим балоном трубу розтоплював. Як пробив — у під'їзді текти й перестало, — долучається до розмови.

Ніна Звягольська проводить до електрощита. Над ним звисають дроти.

— Коли вода у щит полилася, то він сначала задимів, а потом як бахнув, — розмахує руками. — Ми втрьох тоді воду собирали. Так взрив нас відкинув чуть лі не в різні кінці під'їзду. Пожар страшенний почався. Якби у момент взрива хтось напротів електрощитка стояв — був би труп.

Марія Терещенко протирає щит сухою ганчіркою. Та відразу мокріє.

— Коли огонь вирвався, я сину кинулася дзвонити: "Синочок, нужно еліктрічєство виключати, бо нас тут повбиває", — зітхає. — Він за минуту примчався і повністю під'їзду електрику виключив. Те людей і спасло. Бо так би замиканія пішли. Воно і січас мало хто в домі стіральні машини чи комп'ютери включає. Люди нажахані.

У під'їзд заходить чоловік років 50, представляється Валерієм.

— Цей потоп через зливну трубу у нас не перший раз. У прошлому году квартири затопило, люди бєшені гроші на ремонт повикидували, — говорить. — Пару лєт назад у нас ніяких проблем зі зливною трубою не було. А потом прийшли комунальники і з якогось перепугу зрізали її низ. Після того наші мучєнія і началися.

У комунальному підприємстві ЖЕО-2 кажуть, наслідки потопу в будинку ліквідовували їх працівники.

— А що люди іще б казали. Напевно, їм вигідніше говорити, що самі з усім справилися, — говорить Олександр Ландарь, керівник підприємства. — Насправді ж наша бригада після дзвінка одразу виїхала на місце аварії та оперативно все полагодила.

×