Андрій Бондаревський, 24 роки, підсобник на будівництві, Полтава:
— Білети на море поміг достати одногрупник. У нього батько на Південній залізниці работає. Правда, місця дісталися погані — туди й назад їхали чуть лі не в самом туалеті, воняло страшне. Ще й навпроти мужики п'яні сиділи, кожну годину в туалет ригати бігали.
Оксана Грабар, 35 років, касирка в банку, Львів:
— Жінка рідного брата із Севастополя народила довгоочікуваного хлопчика. Нас із чоловіком попросили в куми, хрестини назначили на неділю перед Трійцею. У залізничних касах квитків не було. Я пішла до чергової по вокзалу, показала на мобільному фотографію новонародженого, почала благати допомогти. Жінка познімала якісь броні та дала нам квитки туди й назад на потрібні дати.
Микола Омельченко, 45 років, працівник залізниці, Вінниця:
— Мені білєти рідко коли потрібні. А от родичі постійно донімають — візьми та візьми. За добрий могорич дзвоню другові. Він має любовніцу в желєзнодорожних касах. То вона в момент усі білєти достає. Могорич із другом розпиваємо. А він зі своєю вже сам розщитується.
Анна Личко, 23 роки, у декретній відпустці, Черкаси:
— Із подругою зібралися їхати на південь на травневі свята. Білетів не було. Уночі бігали від вагона до вагона, просилися зайцями до провідника в купе. Тільки в останньому чоловік зголосився нас узяти, але щоб стояли біля самовара навпроти туалету. Пояснив, що й сам не знає, де йому їхати, бо навіть своє місце продав. Заплатили по 120 гривень. Через 2 години провідник виніс відро та ящик. 8 годин просиділи на них, доки їхали до Херсона.
Василь Петрук, 48 років, будівельник, Львів:
— Потяг Львів — Сімферополь вирушає зі Львова о 9.38. Улітку квитків не можна придбати й за місяць. Рівно за добу до відправлення приходжу о дев'ятій ранку до кас. О 9.38 знімають бронь. Прошу касирку в цю хвилину вибити мені потрібну кількість квитків. Торік не встигли дочці узяти — за 5 хвилин усі плацкартні місця розкупили, то брали в купе. У касирки тоді цілий список лежав тих, кому треба так узяти.
3 
1
Коментарі