— В армії вже два місяці. Раніше був барменом і мав зарплату 5 тисяч гривень. А тут як рядовий — на 2 тисячі більше. Є чудові можливості для розвитку, — каже киянин 26-річний Олександр Булига. 1 березня стоїть біля військової вантажівки КрАЗ навпроти торговельного центру "Караван" в Оболонському районі столиці. Роздає візитівки Нацгвардії.
Мобільні пункти Нагвардії працюють у столиці з 11 лютого. Щодня — у різних районах. У кожному — по шість військових, є дівчата. Заохочують людей іти на контрактну службу. Розповідають, куди для цього потрібно звертатися. На вмонтованому в кузові машини моніторі періодично показують ролики про армію.
Навпроти вантажівки є чотири стенди з інформацією про Нацгвардію.
— Кажу людям, що треба йти на контракт. Крім грошей, це ще й можливість учитися. Можуть здобути дві освіти — військову та юридичну. А держава компенсує 75 відсотків вартості навчання, — говорить Булига. Він середнього зросту. Руки постійно тримає за спиною. — Крім того, армія надає житло іногороднім. Є гуртожиток на Печерську.
До хлопця підходить 67-річна Марія Ткач у хутряній шапці, очі підведені чорним олівцем. Називає себе "бєрьозкою". Читає свої вірші.
— Гарну справу робите. Мій племінник Ігор 2014 року добровольцем на Донбас пішов. Ми на всю його бригаду передавали через волонтерів їжу, — говорить. — Але отримав поранення у ногу. Тепер в армію піти не зможе.
— Героям слава. Молодці, рєбята. Я — бандерівець. Якби здоров'я позволяло, то пішов би служити, — підходить до військових 58-річний Борис Семенов у темних окулярах. Запалює цигарку. — Сам із Донецька. Втік звідти торік у квітні. Пішов на рибалку й додому вже не вернувся. А куди іти? Все там розбомбили. Хоча в Києві теж незатишно. Чуже місто.
— Та вам ще не пізно. Якщо маєте військову спеціальність, то візьмуть, — жартують військові.
Починається дрібний дощ. Нацгвардійців пригощає кавою 39-річний Дмитро Рум'янцев.
— А що, старий я вже для армії? У цьому році буде вже 40, — мружиться. — Я вже служив в армії до 2005-го, був начальником полігона. Пішов, бо тоді зарплати малі там були. Родину треба було годувати. Роблю різноробом. Але за армією сумую і хочу вернутися. Удома досі форма висить.
— Вам треба йти в Нагвардію, — простягають чоловіку візитку. — Тільки оце зря ви себе запустили. Вага зайва є. Фізкультурою не займаєтеся, а це — погано.
Біля мобільного пункту спиняється жінка в темно-вишневій куртці. Хитається.
— Убійци! Ви вбили мого мужа. Двох дітей сиротами оставили. А йому тільки 40 лєт було. Не вірте їм, що в армії гарно. Все брешуть. Люди, не підходьте сюди, — кричить. Коли намагаюся сфотографувати — закриває обличчя руками.
— Різні бувають люди. Одні розпитують, інші — проклинають. А дехто вже служить, — розповідає Олександр Булига. — Пару тижнів тому стояли на Печерську. Координати Нацгвардії взяв колишній спортсмен. Займався пауерліфтингом (піднімав штангу лежачи. — ГПУ), але пошкодив ногу. Пропонували робити фітнес-тренером за 4 тисячі. Коли взнав, що в армії більше буде — за два тижні підписав контракт.
За 3 год. до мобільного пункту підходять із півсотні людей. Десяток беруть візитівки, обіцяють укласти контракт.
— Найбільше людей підходять, коли стоїмо в центрі — на Майдані чи метро Арсенальній. Не було відбою від бажаючих і на залізничному вокзалі. Гарно записувалися в армію на Нивках і Виставковому центрі. А от на Оболоні менше, — говорить сержант 25-річний Ярослав Ткачук. У синьому козацькому костюмі зі смушевою шапкою роздає візитівки. — Але їздитимемо саме такими районами. Тут менше людей, але може бути більшою кількість реальних контрактників. Бо в центрі більшість студентів візитки розібрали.
Мобільні пункти працюватимуть у столиці до кінця березня.
3 
1
Коментарі