17-річна Марія Мулярчук придумала плаваючу електростанцію. Має головний приз Міжнародного конкурсу "Енергія і середовище" в Норвегії. Про винахід школярку запросили розказати у Швеції.
— У Швеції дали тільки грамоту за участь, — 42-річний батько Андрій Мулярчук зустрічає біля воріт своєї хати в селі Дзвинячка Борщівського району Тернопільської області. — У журі були одні хіміки. Так, бідні, старалися зрозуміти, що їм Марія пояснює, аж біля ноутбука присідали. Але, певне, не дуже втямили.
Родина живе в центрі села неподалік церкви. Хату опалюють дровами, бо газу в Дзвинячці нема. Тримають пару корів та свиней. Біля криниці бігають гуси.
— Усі чотири кути хати я на собі тримаю, — сміється мати школярки 39-річна Ольга Степанівна. — Марійка встигає помагати тільки на великі свята. Одинадцятий клас — до вступу готується.
Батько заробляє фотографуванням і відеозйомкою урочистих подій. Марія показує відео, як працює гідроелектростанція.
— В Україні нічого подібного раніше не було. Щось схоже в Росії пробували використовувати. Але там усе було складно — лопаті регулювалися пружинами. А в мене вода сама їх пхає. Коли повертаються, то стають паралельно до потоку — не заважають турбіні обертатися.
Задумала станцію, коли їздила з батьком у його рідне село Ласківці Бучацького району. Там діє міні-ГЕС.
— На Дністрі вона даватиме півтора кіловата електроенергії,— пояснює Андрій Петрович. — Вистачить, щоб у хаті телевізор, холодильник, комп'ютер працював. І часом утюг включити. Якщо на гірській річці — то вистачить на маленьке підприємство. Їх можна ставити хоч сто підряд. Воно на річку ніяк не впливає.
Марія шукає відеоролик зустрічі зі швецькою принцесою Вікторією.
— Перед тим, як із принцесою зустрітися, нас організатори вистроювали і репетицію робили. Щоб якихось смішних випадків не було. Я мала підійти до неї, сказати: "Привіт, я Марія з України". Праву руку подавала для вітання, лівою брала грамоту. При цьому треба було трошки присісти. Хлопці мали кланятися.
— Принцеса по красоті за нашими мірками — третій сорт, — сміється Андрій Петрович. — У неї є молодша сестра — то та красивіша.
Він збирається на сільські збори підприємців. Голова села просить здати гроші, щоб встановити в селі освітлення.
— Я казав, що встановлю на ставку маленьку турбіну. Дві-три лампочки дам на вулицю, а решту електрики забиратиму собі. Але ніхто цього не дав зробити. Бо геморой — треба кудись їздити, дозволи брати. А коли тепер їм згори дали указ гроші збирати з нас на освітлення, то вони швидко взялися. Ясно, що гроші зібрати, — то саме простіше.
У Дзвинячці живуть трохи більш як тисяча людей. До школи ходять 170 дітей, у випускному класі — 16.
5 
1
Коментарі
2