29-річний Владислав Відяєв минулого року в серпні-жовтні збирав чорниці та брусницю на півночі Швеції. Добиралися власним автомобілем — їхали втрьох.
"Маршрут в нас був такий: заїхали в Польшу і через Варшаву доїхали до порту Гданськ. Потім на паромі через усе Балтійське море до шведського Нюнесхамна. За всю подорож накатали десять тисяч кілометрів, кожному вона обійшлася в 1200 євро. Заробіток на місяць— дві тисячі євро. Витрати — за два місяці 300 євро на житло і 100-150 на бензин. Жили в кемпінгах."
Поліцейські поводяться дуже ввічливо. У них зарплатня — 8 тисяч євро на місяць. Видно, що в поліцію не беруть будь-кого: чоловіки всі високі і міцні. А поводяться дуже ввічливо і інтелігентно. І в очах кожного видно розум.
"На дорогах немає постів, на зразок даїшних, але всюди відеокамери. В Швеції за перевищення швидкісного ліміту на п'ять кілометрів штрафують на 200 євро. На 10 — 400 євро, на 50 — позбавляють прав. Старався не порушувати."
Олені, лосі ходять в лісі як господарі: для шведів природа на першому місці. Дорогу часто перебігають лисиці. Вразила природа — сувора, дійсно скандинавська. Усюди мохи, величезні глиби. І озеро на озері, вся північ просто натикана ними.
"Підіймаєшся на сопку — бачиш одне озеро. Піднявся вище — ще одне. Коли йдеш — чутно, як під землею шумлять струмки. В лісах знаходили коров'ячі черепи з дірками, як від кулі. Певно, знищували через якусь хворобу. Сміття в лісах немає. Може, тому, що не смітять, може тому, що мох все поглинає."
"Одного разу назбирали повний багажник білих грибів— просто вздовж дороги. Риби теж вистачає - форель, харіус. Шведи ловлять виключно на вудки, ставити сітки заборонено категорично. Щука клює навіть на порожній гачок, але вони чомусь її не люблять."
Шведи — дуже законослухняна нація. Там зовсім інший менталітет — люди дотримуються закону в усьому.
"Наш знайомий, коли возив нас по своєму містечку, вимагав, щоб ми на задньому сидінні всі пристібнулися. Не сказав: "Так безпечніше" - сказав: "Так потрібно". "Домовитися" зі шведом, як це прийнято у нас, неможливо. Люди всі наче приязні: їдеш в автомобілі — незнайомі тобі махають рукою. Але як хтось викине сміття з машини на дорогу, чи стане на узбіччя біля якогось кафе з безкоштовним вай-фаєм - то подзвонять у поліцію і розкажуть. Такого, що "моя хата скраю", там немає. У них принцип: "Якщо не я, то хто?"
Більше читайте в найближчому номері журналу "Країна".
Коментарі
33