Африканська країна Ліберія займає понад сотню тисяч квадратних кілометрів на заході континенту. Гелікоптером при швидкості 100 км. год, її можна облетіти за шість годин. У повітряну подорож вирушаємо з миротворцями особового складу 56-го окремого вертолітного загону Збройних сил України, що виконує місію від ООН у Ліберії.
Наші пілоти щоденно над Ліберією вирушають на патрулювання вертольотами МІ-8. Сьогодні плануємо завітати до поселення Грінвілл, де знаходиться частина українського загону. Відлітаємо від місцевого аеропорту "Робертс". Гелікоптером керує командир 17-ротації українського загону пілот-снайпер Андрій Когут.
На висоті 400-600 метрів розкриваються пейзажі місцевих джунглів. Де-не-де видніються невеличкі поселення на десяток хатинок-мазанок критих пальмовим листям. За ними гори, далі більш-менш цивілізовані невеличкі поселення. Вони розташовуються ближче до доріг червоного кольору. Земля тут насичена залізною рудою. Біля місць, де заготовляють деревину, низькі курені, у яких робітники перечікують дощі.
За дві години польоту через дощ сідаємо на посадку у селі Воінджама, що в 400 км від аеродрому. Тут базується патрульний штаб пакистанських миротворців, ті контролюють кордон з Гвінеєю, яка за 25 кілометрів. Нас зустрічає офіцер із розносом, пригощає ананасовим соком. Кажуть, тут така традиція.
Почувши, що прилетіли люди з поселення, яке в десятку метрів від штабу, вибігає юрба дітлахів. Найстарша 9-річна Сурена несе на голові у синьому пластмасовому тазу чотири великих ананаси.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У півтори сотні українських миротворців запідозрили малярію
"По чому продаєш?", – питають українці.
Ламаною англійською дівчинка відповідає, віддасть все за 100 ліберійських доларів, це приблизно десять гривень.
"Виходить, що один ананас продають по 2.50 гривень. Вони дуже смачні: і ананаси, і банани, апельсини. Солодкі, не такі, як в Україні. Ми їх постійно тут беремо. Шкода, закінчився сезон манго. Так би спробували, які вони насправді, а не з супермаркетів", - розповідає підполковник Олександр Чаплінський.
Діти запрошують до себе в поселення. Підбігає ще десяток малих від двох до дев'яти років. У хлопчаків помічаємо великі животи та криві ноги. Тут часто хворіють рахітом.
З мачете в руках підходить батько дітей 25-річний Тіву Симоме. Розповідає, місцеві виживають за рахунок вирощення рису, який неподалік пропускного пункту. Він також фермер, має невеликий шматок землі.
"Діти продають солдатам ананаси, банани, манго. Маємо овець для молока. Якщо підрахувати, усі разом за місяць заробляємо в середньому до ста доларів", - підраховує Тіву.
У землі помічаємо відстріляну гільзу. Та встигла поржавіти. Чоловік дивиться на неї, взяти в руку боїться.
"Ба-а-бах! Тут стріляли. Було страшно. Я боюся зброї. Раніше, тут жило багато людей. Багато вбили. Ми заново відбудовували зруйновані дома. Не хочу війни. Спасибі українцям, що захищають нас", - каже африканець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна увійшла до двадцятки найактивніших країн-миротворців
За годину небо проясняється. Вирушаємо на дозаправку у містечко Зведру. Там також охороняють з землі пакистанські солдати. Місцева молода жінка несе на спині немовля. В руках тарілка з бананами.
"Долар, пліз долар!", - простягає руку, показує, що дитина у неї голодна. Коли не отримує милостині, спльовує на землю і починає злісно щось казати на своїй мові.
За кілька сотень кілометрів перелітаємо кордон з сусідньою країною Кот-д'Івуар. Тут з травня тривають бої. Місцеві незадоволені президентськими виборами. Бойовики переховуються у джунглях.
"Одна з наших задач, це і патрулювання з неба на виявлення бойовиків. Вони частіше переховуються по 30 чоловік. Інколи і до сотні доходить. Бували випадки, нападали на миротворців і на місцевих ліберійців", - кажуть українські пілоти.
Український підрозділ у Грінвілі наші солдати назвали дачею. Оскільки неподалік океан. Тому тут радять купувати лобстерів. Вони свіжі, за один просять до п'яти доларів.
"Біля помешкань бійці організували клумбу з тутешніх рослин. Розвісили гамак. Правда, багато комарів, вони тут табунами літають. Бо вода недалеко", - розповідає Руслан Мельник, пілот бойового гелікоптеру МІ-24, яких у Грінвіллі дві одиниці.
Мельник торік літав на бойовому до Кот-д'Івуару, коли там проходили заворушення. Місцевий президент не хотів покидати пост, своїм військам наказав відкрити вогонь по місту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські миротворці в Кот-д-Івуарі вже застосовують зброю
"Хотів так залякати повстанців. Могло постраждати багато народу. Спочатку ми вилетіли у розвідку. Другий політ вже був бойовим і вдалим для нас. Ситуацію вдалося врегулювати. Звичайно, довелося застосувати стрільбу. І з першого ж заходу удача. Це завдяки підготовці, яку отримали в Україні. Практичні завдання по бойовим цілям", - зауважив Мельник.
Українці найнадійніші аси, так вважають в місії ООН та місцевий президент. Усі дипломатичні перельоти здійснюються нашими офіцерами на наших вертольотах. Раніше тут ще працювали індійські, російські, пакистанські підрозділи, їх скоротили.
"За цей час 16-ї ротації підготували сім пілотів. Вони в Африці отримали атестацію і отримали статус льотчика третього класу. В Україні також можна за сім місяців отримати клас, але маємо проблеми з пальним. Тому це ускладнює цей процес. На одну годину роботи, вертоліт витрачає 900 літрів пального. Підготовка льотчиків, це дуже дорога справа для будь-якої країни. А так, ми виконуємо заплановані завдання від місії ООН та паралельно готуємо спеціалістів не втрачаючи при цьому паливо", - розповів командир 16-ї ротації українських миротворців в Ліберії Петро Пліс.
Українські миротворці 16-ї ротації пробули в Ліберії з грудня 2011-го по липень цього року.
"Були особливості у виконанні польотних завдань. Обрали президентів в Кот-ді-Вуарі та Ліберії. Крім цього, був тропічний період. Пройшло багато дощів. Це завдавало незручності в польотах. Але, ми з ними справилися. Першого разу сюди приїхав у 2006 році. Тоді, коли ми літали над селами в джунглях, вискакували діти, ховалися по хащам, чи розбігалися по різні боки. Тепер, коли бачать вертоліт, махають руками. Люди тепер стали більш дружелюбними, називають нас "френдами". Довіряють, не бояться людей в формі. Помітив, що багато дітей почали ходити в шкільній формі. Налагодився навчальний процес. Раніше, вони тільки бігали, як безпритульні", - додав Пліс.
Українські миротворці до кінця 2015 року покинуть Ліберію. Місію по забезпеченню спокою у цій країні планували вже завершити цього року, але рада безпеки ООН вирішила її продовжити.
1 
2164
Коментарі
18